Вперше обґрунтовано сучасні механізми регулювання державного управління щодо функціонування інституціонального забезпечення національної системи кібернетичної безпеки, з визначенням системної структури органів державного управління у сфері кібернетичної безпеки, порядку їх взаємодії в національній системі кібернетичної безпеки України. Розроблено структуру кібероборони як складової національної системи кібернетичної безпеки України, порядок забезпечення кібернетичного захисту критичної інформаційної інфраструктури в умовах надзвичайного та воєнного стану. Вдосконалено концептуальні положення, що визначають створення та функціонування комплексного єдиного підходу щодо системи кібероборони, які мають включати визначення її мети, цілей, принципів, напрямів, основних завдань, процедур створення та функціонування необхідних організаційних структур, підготовки та ведення дій у кібернетичному просторі, а також відповідних питань організації діяльності органів військового управління всіх рівнів, військ (сил), взаємодії та забезпечення відповідно до завдань, що виконують Міноборони, Збройні Сили та Держспецтрансслужба. Оптимізовано підходи до визначення складових кібероборони, що дозволить підвищити ефективність її функціонування в інтересах досягнення цілей, визначених перед суб'єктами сектора безпеки й оборони, які забезпечують кібернетичну безпеку держави. Зазначено, що розроблені результати можуть бути застосовані під час створення єдиної системи кібероборони України з відповідною інфраструктурою одержання й обробки даних у режимі часу, наближеного до реального. Розвинуто практичний підхід до можливості застосування сил кібероборони у воєнному конфлікті в кібернетичному просторі, в рамках якого є активна кібероборона: завчасне проведення прихованого сканування інформаційно-телекомунікаційних систем управління держави противника з метою виявлення уразливостей телекомунікаційного обладнання; виявлення нових IP-адрес в інформаційно-телекомунікаційних мережах противника (на вузлах зв'язку, які розгортаються), уразливостей мережевих конфігурацій телекомунікаційного обладнання; проведення кібердій для виявлення за демаскуючими ознаками критичної інформаційної інфраструктури держави-агресора. Вдосконалено теоретичний підхід до оцінки можливості використання зарубіжного досвіду функціонування механізмів державного реагування на сучасні виклики та загрози інформаційній і кібернетичній безпеці та можливості його впровадження в державно-управлінську практику України. Розвинуто теоретичне обґрунтування механізмів нарощування спроможностей суб'єктами забезпечення воєнної безпеки держави в кібернетичному просторі, досягнення оперативної сумісності складових сил кібероборони, планомірний перехід до стандартів НАТО в організації, озброєнні та підготовці військ (сил), а також у системі оперативного прийняття рішень.

• Живило Євген Олександрович (державне управління)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"