Описано роль специфічної антидотної терапії та екстракорпоральних методів детоксикації апаратом Prismaflex у пацієнтки з медикаментозним отруєнням парацетамолом та ацетилсаліциловою кислотою. Пацієнтка віком 16 років прийняла з суїцидальною метою 10 г ацетилсаліцилової кислоти, багато інших ліків (мефенамінову кислоту, амізон, тізалуд) і на наступний день 24 г ацетамінофену. Поступила в стаціонар за 6 год після прийому ацетамінофену. Під час надходження в стаціонар концентрація у крові ацетамінофену становила 0,9 г/л, ацетилсаліцилової кислоти - 0,25 г/л. Загальний стан компенсований: помірна тахікардія, ЧСС - 120 уд./хв, АТ - 104/63 мм рт. ст., SpO2 - 99 %, частота дихання - 18/хв. За даними літератури, потенційна летальна доза ацетамінофену становить більше 150 мг/кг, доза, прийнята пацієнткою становила 394 мг/кг. Згідно з номограмою Румака - Метью, рівень ацетамінофену, за якого очікується розвиток гострої печінкової недостатності станом на 6 год експозиції, становить 120 мкг/мл (сироватковий рівень станом на 6 год експозиції у пацієнтки - 900 мкг/мл); станом на 24 год експозиції - цей рівень більше 5 мкг/мл (у пацієнтки - 53 мкг/мл). Проведено промивання шлунка. Від моменту поступлення розпочато титровану інфузію специфічного антидота - N-ацетилцистеїну за схемою: перша доза - 150 мг/кг у 200 мл 0,9 % NaCl протягом 30 хв; друга доза - 50 мг/кг у 400 мл 0,9 % NaCl протягом 4 год; третя доза - 100 мг/кг у 1000 мл 0,9 % NaCl протягом 16 год. Призначено сорбенти, H-2-гістаміноблокатор (фамотидин), інгібітор протонної помпи (пантопразол), налагоджено інфузійну терапію. Враховуючи наявні дані, що парацетамол, ацетилсаліцилова кислота та інші медикаменти частково елімінуються в разі застосування екстракорпоральних методів детоксикації, через 2 год від моменту поступлення налагоджено центральний венозний доступ - діалізний катетер Fresenius, 11Fr, у v. jugularis interna dextra, під контролем УЗ. Через 3 год від моменту поступлення розпочато CVVHDF (Continuous veno-venous hemodiafiltration) апаратом Prismaflex (враховуючи високий ризик фульмінантної печінкової, а також ниркової недостатності). Лабораторно: за надходження до стаціонару мав місце високий лейкоцитоз (<$E20,3~cdot~10 sup 9>/л), який протягом 4 діб нормалізувався. Проявів інфекції у пацієнтки не було, не гарячкувала. Тому лейкоцитоз розцінено як прояв токсичної дії медикаментів. Пацієнтка одержувала антибіотикопрофілактику (цефоперазон/сульбактам). На наступний день 15.05.2019 (24 год експозиції) спостерігалось значне зниження концентрації ацетамінофену до 0,053 г/л та ацетилсаліцилової кислоти - до 0,077 г/л. Даний клінічний випадок свідчить про ефективність застосування методики CVVHDF у запобіганні розвитку ураження печінки та гострого ушкодження нирок на фоні комбінованого отруєння ацетилсаліциловою кислотою та ацетамінофеном. За надання спеціалізованої токсикологічної допомоги подібним пацієнтам вкрай важливим є вчасний початок антидотної терапії та еферентних методів детоксикації, що надає змогу швидко виводити медикаменти та токсичні сполуки з крові та запобігти розвитку тяжких ускладнень.

• Ковальов Михайло Олександрович (технічні науки)
• Ковальов Микола Олександрович (технічні науки)
• Ковальов Максим Олександрович (1977–) (технічні науки)
• Фесенко Улболган Абдулхамітівна (медичні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"