Дії, що сьогодні вживаються щодо пам'яткових ансамблів і комплексів, свідчать про відсутність цілісного сприйняття історико-культурного середовища як об'єкта охорони та використання. Важливою проблемою у сфері збереження архітектурної культурної спадщини постає фокусування безпосередньо на об'єкті та нівелювання його оточуючого середовища. Зміст і суть пам'ятки невіддільно пов'язані не лише з її матеріальною структурою, але й з оточенням. Історично сформоване природно-ландшафтне чи міське середовище виявляє її історико-культурну сутність, широко розкриває зміст, збагачує образно-художні якості. Багато характеристик культурних ландшафтів можуть бути використані в сучасному туризмі, зокрема у формі музею під відкритим небом. Використання їх як ключового чи вторинного елементу експозиції розширить потенціал пам'яткових комплексів. Музеї під відкритим небом включають численні об'єкти разом з оточенням, і всі вони є важливими елементами історичного середовища. Музеєфікація пам'яток в контексті створення музеїв під відкритим небом означає музеєфікацію всього комплексу, включно з ландшафтом і середовищем. Саме у музеях під відкритим небом культурні ландшафти різного типу - угіддя садиб і резиденцій, парки палацових ансамблів, широкі території монастирських комплексів, промислові ландшафти, меморіальні пам'ятні місця, археологічні комплекси тощо - можуть стати об'єктом охорони та показу. Збереження всього історико-культурного комплексу буде ефективним тільки тоді, коли розуміння об'єкта охорони буде розширено до меж культурного ландшафту, включаючи всі його цінні елементи. Оптимальним шляхом реалізації цієї концепції є включення культурних ландшафтів в експозицію музеїв під відкритим небом як невід'ємного, активного та живого елемента експозиції.

 Наукова періодика України 

---

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"