Мета дослідження - визначення зв'язку поліморфізмів генів рецепторів естрогенів ESR1 та прогестерону PGR з розвитком лейоміоми матки (ЛМ) та розроблення алгоритму ведення пацієнток, заснованого на результатах УЗД та генетичних досліджень. Комплексно обстежено 90 жінок з інтрамуральною ЛМ віком від 26 до 45 років, що додатково включало визначення наявності поліморфізму PROGINS гена PGR, поліморфних варіантів A351G та T397C гена ESR1. У подальшому лікування залежало від виявлених поліморфізмів досліджуваних генів, кількості, розмірів міоматозних вузлів (МВ) і їх розташування відносно порожнини матки. У жінок з МВ більш як 40 мм у діаметрі мінорні алелі гена естрогенових рецепторів ESR1 T397C виявлено у 87,2 % жінок, у той час як у жінок з МВ менше 20 мм їх виявляли у 54,2 % випадків (p << 0,05). Мінорні алелі локусу A351G гена естрогенових рецепторів ESR1 також виявляли достовірно частіше у жінок з великими МВ у порівнянні з ЛМ менш ніж 20 мм - відповідно 69,2 % проти 37,5 % (p << 0,05). Поліморфізм гена регулятора рецепторів прогестерону PGR Progins діагностували у 33,3 % хворих з малими розмірами ЛМ і від 7,7 до 18,5 % - у жінок з великою ЛМ та МВ більше 20 мм у діаметрі при УЗД. Лікування розпочинали з гормональної терапії і за наявності генотипу T1/T1 гена PGR Progins та відсутності гіперплазії ендометрія за даними гістологічного дослідження призначали гормональну терапію з використанням міфепристону по 50 мг на добу курсом по 3 міс з наступним моніторингом перебігу захворювання. У разі виявлення поліморфізмів гена PGR Progins (генотипи T1/T2 або T2/T2), гіперплазії ендометрія та МВ більше 40 мм призначали агоністи ГнРГ як передопераційну підготовку. За наявності невеликих вузлів, які не деформують порожнину матки, та референтного генотипу гена ESR1 з метою стабілізації росту МВ рекомендували використання КОК у контрацептивному режимі на шість і більше місяців. МВ більше 30 мм, які деформують порожнину матки, та наявність мінорних алелів гена рецепторів естрогену ESR1 були підставою для оперативного лікування такої ЛМ. У результаті такого підходу частота больового синдрому знизилася майже в 4,7 разу, порушень менструального циклу у формі гіперполіменореї та АМК - у 8 разів. Суб'єктивно покращання загального самопочуття фіксували 64,4 % жінок, "без змін" - 24,4 %. І тільки 11,1 % пацієнток відзначали погіршення суб'єктивних відчуттів, що було пов'язано з побічними ефектами терапії. Суттєво зменшилися розміри МВ у 44,4 % хворих, частковий ефект відзначали 26,7 % жінок. Росту вузлів у пацієнток під час лікування і після не спостерігали. Вагітність настала у 68,5 % хворих і закінчилася пологами у 86,5 % випадків. Заключення: урахування генетичного статусу пацієнтки сприяє покращанню результатів лікування ЛМ. Найбільш ефективним є призначення міфепристону за наявності МВ до 40 мм, у тому числі множинних, коли операція пов'язана з високим ризиком. У разі великих МВ (більше 50 мм) гормональна терапія менш ефективна і може застосовуватися для передопераційної підготовки. Такий підхід надає змогу контролювати симптоми захворювання та зменшити розміри вузлів у 72,2 % пацієнток і сприяє настанню вагітності у 68,5 % випадків.

 Наукова періодика України 

---

Додаткова інформація про автора(ів) публікації:
(cписок формується автоматично, до списку можуть бути включені персоналії з подібними іменами або однофамільці)

• Корнацька Алла Григорівна (1952–) (медичні науки)
• Флаксемберг Майя Аркадіївна (медичні науки)
• Борисюк Олег Юрійович (медичні науки)
• Чубей Галина Валерівна (медичні науки)
• Чубей Галина Валеріївна (медичні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"