Виникнення та рецидивування птеригіуму після хірургічного лікування до сих пір становить актуальну проблему сучасної офтальмології. Мета дослідження - визначення нових факторів, що ведуть до виникнення та рецидивування птеригіуму після хірургічного лікування. Під спостереженням знаходились 203 пацієнти (232 ока) з птеригіумом. Чоловіків було 108, жінок - 95. Вік пацієнтів становив від 35 до 65 років. Давність захворювання 2,5 - 2,7 року. Пацієнтам було виконане хірургічне лікування птеригіуму за методом Мак-Рейнольдса з його подальшим заворотом у кон'юнктивальний карман та за методом Арльта з його висіченням, а також за методами Мак-Рейнольдса і Арльта із використанням 0,02 % розчину мітоміцину С. Огляд через 3 місяці, 6 місяців та 1 рік після оперативного втручання. Статистичний аналіз результатів клінічних досліджень проводили за допомогою пакета програм SPSS 11.0, MedStat (Лях Ю. Є., Гур'янов В. Г., 2004 - 2012), MedCalc (MedCalc Software bvba, 1993 - 2013). Встановлено, що частота виникнення рецидивів птеригіуму після хірургічного лікування за традиційним методом Мак-Рейнольдса, за методом Мак-Рейнольдса із застосуванням 0,02 % розчину мітоміцину С, за традиційним методом Арльта, за методом Арльта із застосуванням 0,02 % розчину мітоміцину С становила через 3 місяці 20, 17, 15, 8,7 %; через 6 місяців - 29,5; 27, 27, 26 %; через 1 рік - 26,5; 34,2; 30,6; 37 % відповідно. Частота рецидивів у віддалені терміни спостереження суттєво не відрізнялася (p << 0,05). Проаналізовано дані щодо ролі герпесвірусів та вірусу папіломи людини (ВПЛ) у виникненні птеригіуму. Встановлено, що у тканині птеригіуму вірусна інфекція виявлена у 50,9 % випадків, у тому числі герпесвіруси - у 33,6 % та ВПЛ - у 34, 0 % віпадків. Серед герпесвірусів вірус протого герпесу (ВПГ) був виявлений у 15,1 % цитомегаловірус (ЦМВ) - у 7,3 % і вірус Епштейна Барра (ВЕБ) - у 11,2 %. Регресійний аналіз показав зв'язок ВПГ з II і III стадією птеригіуму (p << 0,05). Для ЦМВ та ВЕБ таких залежностей виявлено не було. Встановлено зв'язок ВПЛ з I - III стадіями птеригіуму (p << 0,01). Серед ВПЛ були виявлені 6 (34,2 %), 11 (24,1 %), 16 (21,5 %) та 18-й (20,2 %) типи. Типи 6 і 11 переважно виявлялися при перших стадіях і не виявлялися при IV стадії, типи 16 і 18 не виявлялися при I стадії (p = 7,9 е-04). Серед інших типів тільки ВПЛ-6 мав зв'язок із I та III стадіями птеригіуму (p << 0,05). У 32,1 % хворих була виявлена мікст-інфекція. Найчастішим було поєднання ВПГ та ВПЛ (30,6 % від усіх випадків мікст-інфекції), три віруси - у 2,5 % (ВПГ + ЦМВ + ВПЛ та ВПГ + ВЕБ + ВПЛ). Досліджено роль мутації V600E гена BRAF у виникненні птеригіуму. Уперше встановлено, що мутація V600E гена BRAF була виявлена у 35,3 % випадків птеригіуму. Вірогідної різниці частоти мутації залежно від статі та віку хворих виявлено не було. Частота мутації за стадіями збільшувалася з 21,3 % при I стадії до 57,7 % при IV стадії (p = 0,0003). Регресійний аналіз показав сильний прогресуючий зв'язок наявності мутації V600E гена BRAF зі стадією птеригіуму і, відповідно, з його прогресуванням. Доведено, що наявність у тканині птеригіуму ВПГ, ВПЛ та мутації V600E гена BRAF вірогідно впливала на прогресування птеригіуму за стадіями патологічного процесу: на I і II стадії впливали наявність ВПЛ і BRAF+, на III - ВПГ, ВПЛ і BRAF+, на IV - тільки BRAF. Висновки: отримані нами дані свідчать про прямий зв'язок між виникненням і рецидивуванням птеригіуму після хірургічного лікування та наявністю у хворих BRAF+ мутації та вірусів групи герпесвірусів і вірусу папіломи людини.

 Наукова періодика України 

---

Додаткова інформація про автора(ів) публікації:
(cписок формується автоматично, до списку можуть бути включені персоналії з подібними іменами або однофамільці)

• Усенко Катерина Олександрівна (медичні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"