У дослідженні розглянуто концептуальні підходи та базові принципи стратегічних комунікацій. Зазначено, що термін "стратегічні комунікації" відносно недавно став активно вживаним у науково-практичній сфері суспільної діяльності і наразі є невід'ємною складовою сфери соціальних комунікацій, активно застосовується у нормативних актах та наукових студіях вітчизняних та закордонних дослідників. Наголошено на важливості дослідження концептуальних підходів щодо тлумачення поняття "стратегічні комунікації" у зв'язку з необхідністю розробки єдиної комунікативної стратегії, яка б поєднувала повний спектр комунікативних методів та інструментів, спрямованих на просування державних/корпоративних інтересів. Оскільки поняття "стратегічні комунікації" до початку ХХI ст. вживалося здебільшого у військово-політичних та наукових колах США і західноєвропейських країн - закономірно, що теоретична складова розробки концепцій стратегічних комунікацій та їх практичне застосування представниками цих країн заслуговують на особливу увагу та дослідження. Саме тому у статті розглянуто доробок таких закордонних дослідників, як Р. Брукс, Д. Гавра, Д. Гейдж, Е. Голдман, К. Паул, М. Прайс, К. Тихомирова, К. Халлахан. Також окреслено праці вітчизняних науковців, які досліджують різні аспекти стратегічних комунікацій як сучасного інструменту досягнення мети у суспільних інститутах, серед яких: Д. Дубов, В. Ліпкан, Г. Почепцов, С. Соловйов та ін. Охарактеризовано базові принципи стратегічних комунікацій з урахуванням адаптованих класичних положень військової стратегії, а також визначено модерні принципи, зумовлені розвитком інформаційного суспільства та постійною трансформацією інформаційно-комунікаційного простору.

• Стороженко Леонід Іванович (технічні науки)
• Стороженко Ліна Григорівна (філологічні науки)
• Петькун Світлана Михайлівна (філософські науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"