Мета дослідження - проаналізувати та систематизувати об'єктивні умови, які визначають зміст процесів комунікації на міжкультурному рівні, виділити регіональну складову як важливий аспект міжкультурної комунікації в сучасному світі. У ході дослідження використано порівняльно-історичний метод для аналізу та систематизації даних щодо розвитку міжкультурних комунікацій; для визначення особливостей та чинників виникнення регіональної складової комунікативних процесів на міжкультурному рівні і систематизацію та класифікацію. Розглянуто комунікацію як інструмент реалізації практичних інтересів індивідів, спосіб звільнення від економічних і політичних впливів і процес комунікації на міжкультурному рівні. Здійснено огляд тенденцій у сфері інтернаціональної культури. Виділено дві основні тенденції: експансія в галузь інтернаціональної культури, яка призводить до асиміляції; утворення "загальної культури" поряд з національними культурами, тобто прагнення до єдності в різноманітності. Проведено аналіз складових міжкультурної комунікації та визначено її особливості. Розглянуто поняття міжкультурної компетенції, що передбачає здатність здійснювати комунікативні процеси в межах взаємодії двох або більше культур. Проаналізовано феномен регіоналізму, що реалізується через культурну, історичну й географічну близькість і прагнення сусідніх країн та регіонів зберегти свою культурну й економічну ідентичність через регіональні торгово-економічні преференції та колективний протекціонізм. Проведено класифікацію процесів міжнародної регіоналізації, які відбуваються на декількох просторових рівнях: макро-, мезо- і мікрo-. Виділено чотири типи макрорегіоналізму: атлантичний (західний), європейський, американський і азіатський (східний). Регіон визначено як суб'єкт культурної життєдіяльності зі своєю інфраструктурою, здатний до самостійного оцінювання своєї історичної перспективи, для якої характерні історично сформований загальний уклад життя, природа й соціально-економічна специфіка. Здійснено аналіз регіональної диференціації соціуму та виділено регіональну складову як важливий аспект міжкультурної комунікації. Результати дослідження можуть бути використані для вдосконалення форм та методів міжкультурної комунікації, формування регіонального контексту ефективних комунікативних технологій.

• Гірман Алла Павлівна (політичні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"