Мета дослідження - актуалізація унікального досвіду українських учених у царині наукової організації праці/соціального інжинірингу у 20-ті - 30-ті рр. XX ст. Об'єктом дослідження стало грандіозне спорудження Дніпровської ГЕС протягом 1927 - 1932 рр. Для аналізу комунікаційних технологій соціального інжинірингу обрано широку фактологічну базу - засекречені архівні матеріали, у яких подано реальну картину будівництва найбільшого промислового об'єкта СРСР, і періодику тієї доби. Спираючись на методику історико-системного, історико-порівняльного аналізу й соціально-комунікаційного методу оцінювання історичних фактів, визначено справжні соціально-економічні й комунікаційні алгоритми стимулювання продуктивності праці радянських робітників. Доведено, що здобутки української школи соціальної інженерії щодо оптимізації виробництва й продуктивності праці, психотехнічні розробки радянських науковців, у яких оригінально вивчено психологію й соціологію праці, залишалися незатребуваними в радянських практиках соціального інжинірингу. У роботі подано дотепер недосліджені факти діяльності відділів агітації і пропаганди щодо ідеологічної обробки громадської думки трударів Дніпробуду: масова й індивідуальна агітація, проведення різноманітних заходів й урочистостей, пропаганда у масмедіа, зосібна, у професійно-виробничій пресі. Магістральним висновком наукової розвідки постає теза, що НОП як науково-прикладна система заходів індустріального розвитку поступово трансформувалася в ідеологічний фасад соціалістичного будівництва, зводячи міцний фундамент для утопічної соціальної інженерії держави.

• Бондаренко Ігор Самійлович (державне управління)
• Бондаренко Ірина Станіславівна (економічні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"