Мета дослідження - оцінювання активності кислої фосфатази, цитрату, цинку, саркозину, сперміну та моноінозитолу в сечі після масажу як біомаркерів РПЗ. Пацієнтів було розподілено таким чином: з верифікованим РПЗ (1-а група), пацієнти з доброякісною гіперплазією передміхурової залози (ДГПЗ) (2-а група) та відносно здорові (3-я група). Вміст біомаркерів РПЗ у сечі після масажу простати визначали за відомими методами. Кислу фосфатазу (EC 3.1.3.2) визначали за допомогою реакції з 1 мМ паранітрофенілфосфату в 0,1 М проточному буфері, pH 6,2; цитрат - ультрафіолет; саркозин - за ферментно-колориметричним методом, спермін - вимірюванням кількості хінонімінового барвника на основі утворення перекису водню; спермідин - шляхом накопичення 1-піроліну. Усі ці методи застосовували на спектрофотометрі "Specoll-211" (Німеччина). Цинк визначали за допомогою методу атомно-абсорбційної спектроскопії на спектрофотометрі Analytik Jena ContrAA 300 (Німеччина). Міоінозитол оцінювали ферментативним з використанням циклічного методу і вимірювали шляхом збільшення оптичної щільності тіо-NADH при 405 нм при інкубації <$E37~symbol Р roman C>. З 246 обстежених пацієнтів у 107 (43,5 %) верифікований РПЗ, у 62 (58,0 %) з них - неагресивна, у 45 (42,0 %) - агресивна форма. У 71 (28,9 %) була діагностована ДГПЗ, а 68 (27,6 %) пацієнтів визнані відносно здоровими та включені до контрольної групи. Визначення КФ у підгрупах з неагресивним та агресивним РПЗ не виявило клінічно значущих розбіжностей. У чоловіків без ознак патології передміхурової залози концентрація цитрату в сечі після масажу, на відміну від пацієнтів з ДГПЗ, значно підвищилася, а у пацієнтів з РПЗ спостерігалась протилежна тенденція. Вміст цитрату в сечі після масажу передміхурової залози при неагресивному РПЗ (індекс Глісона 5 - 6) значно перевищував такий при агресивному (7 - 9 балів за Глісоном). Концентрація цинку в простатичній сечі при нормальній простаті та ДГПЗ майже не відрізнявся. Також за цим показником не відрізнялися підгрупи з неагресивною та агресивною формою РПЗ. За вмістом саркозину пацієнти без ознак патології передміхурової залози та ДГПЗ статистично не відрізнялися, тоді як пацієнти з РПЗ за цим показником достовірно перевищували дві попередні групи. Середня концентрація міоінозитолу у чоловіків з функціонально нормальною простатою становила 35 мМ, у пацієнтів з ДГПЗ спостерігалося незначне збільшення до 38 мМ, а при РПЗ медіана була у 3 та 3,5 разу меншою. За відсутності ознак патології передміхурової залози концентрація сперміну становила 87 мМ, при ДГПЗ медіана зросла до 114 мМ (p << 0,05). Проте вдалося простежити значення вмісту сперміну при визначенні стадії пухлинного процесу, а саме між T1c - Т2 та Т3a. Заключення: ферментативна активність кислої фосфатази надає змогу виявити РПЗ, але унеможливлює диференційну діагностику природи ракового процесу. Рівень цинку в сечі після масажу не виявив значного прогностичного та диференційно-діагностичного потенціалу. Зміни вмісту цитрату, саркозину та сперміну в простатичній сечі надають змогу чітко прогнозувати не тільки наявність РПЗ, але й проводити диференційну діагностику раку. Моноінозитол показав лише диференційно-діагностичний потенціал при РПЗ.

 Наукова періодика України 

---

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"