Уперше в українській соціально-філософській думці концептуалізовано флуктуації особистості в сучасному суспільному бутті в умовах інформаційної цивілізації та розвитку українського суспільства. Представлено еволюцію особистості як боротьбу двох протилежних начал: з одного боку, прагнення до зняття напруги, врівноважування своєї взаємодії із соціальним середовищем, пом'якшення конфлікту між індивідом та суспільством і відновленням колишнього врівноваженого стану, з іншого - пошук постійної напруги, постановка та реалізація проєктів, цілей, завдань, які керують поведінкою особистості. Обґрунтовано, що постмодерністський діагноз кризи (фактично - розпаду) ідентичності може бути подоланий за допомогою феноменології, адже саме феноменологія надає особистості онтологічне підґрунтя, переводячи дискурс у площину тілесності та постулюючи, що культурний світ виникає в той момент, коли утворюється система "Я - Інший", коли між свідомістю та тілом Я і свідомістю та тілом Іншого з'являється внутрішнє відношення, коли Інший виступає не як фрагмент світу, а як альтернативний локус світобачення. З'ясовано сутність постмодерністських антиномій, які, з одного боку, віддзеркалюють ситуацію тотальної невизначеності й умовності, де опинилася сучасна людина, з іншого - виступають новою формою свободи, що позбавляє людину від тоталітарних наративів минулого та надає їй простору для реалізації особистих можливостей. Уточнено ідею щодо динамічної рівноваги, яка існує між особистістю та суспільством. Зазначено, що саме відхилення від цієї рівноваги служить основним джерелом активності системи "особистість". Уточнено тезу про те, що криза особистості являє собою біфуркаційну фазу у процесі її еволюційного становлення. Доведено, що вихід із кризи може мати конструктивний характер за умови високого рівня духовного потенціалу людини, який не тільки збагачує людину, сприяє розвитку, але і дає нові можливості для взаємодії із соціальною системою, вибудовування нових взаємин, соціальної творчості в різних проявах. Уточнено положення, що зафіксована постмодерністами криза ідентичності пов'язувалась ними з перетворенням особистості на фантом, який являє собою поле взаємодії симулякрів; діяльність постмодерністів об'єктивно сприяла пожвавленню пошуків онтологічно значимих основ особистості заради збереження як самої культури, так і, власне, особистості. Уточнено поняття субкультури, що є системою цінностей, моделей поведінки, життєвого стилю соціальної групи, самостійним цілісним утворенням у рамках домінуючої культури. Також уточнено розуміння явища маргінальності крізь призму творчого постмодерного дискурсу, що виявляється в його проєкції на постаті митця, який є втіленням моделі людини; робиться спроба затвердити "принциповий маргіналізм", а тому навіть безумство починає усвідомлюватись як рушійна сила творчої активності, що рятує від тотальності "культурного несвідомого", як позиція вільної особистості, яка надає можливість встояти під тиском ідеологічних схем, що осмислюють світ. Дістало подальшого розвитку розуміння флуктуаційної поведінки особистості: у випадку, коли особистість не змогла знайти своє місце в соціокультурному середовищі, вона шукає альтернативні варіанти, одним з яких можуть бути субкультури, що можуть тим чи іншим шляхом руйнувати культуру сучасного суспільства. Розглянуто положення про багатовимірність особистості в історичному й екзистенціальному аспектах. Обґрунтовано нелінійність трансформацій особистості, що потребує використання методологічного апарату синергетики для її адекватного дослідження. Розвинуто розкриття сутності й особливостей найбільш розповсюджених молодіжних субкультур, що дозволило їх поділити на групи та визначити їх специфіку. Продовжено дослідження явища маргінальності як форми девіантної поведінки. Згідно із синергетичним підходом девіантність розглянуто в категоріях нестабільності, нерівноважності, флуктуацій, котрі характеризують різновекторність і відсутність жорсткої заданості поведінки систем.

 Автореферати дисертацій 

---

Додаткова інформація про автора(ів) публікації:
(cписок формується автоматично, до списку можуть бути включені персоналії з подібними іменами або однофамільці)

• Ткаченко Катерина Віталіївна (економічні науки)
• Ткаченко Катерина Валеріївна (філософські науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"