Представлено інтерпретацію основних процесів пізнання світу та одиниць, що представляють результати цих процесів, з метою аналізу причин суттєвих протиріч, пов'язаних з інтерпретацією понятійного апарату когнітивної лінгвістики. Чітке, послідовне розмежування трьох основних етапів оволодіння світом - категоризації, концептуалізації та мовної свідомості, а також структур, що представляють результати цих процесів, дозволить кваліфікувати багато граматичних явищ, які вивчає традиційна лінгвістика, по-новому. Зазначається, що наявні на сьогодні розбіжності в трактуванні основних когнітивних термінів пов'язані з ігноруванням наявності концептуальних (розсудливих) категорій, що належать сфері свідомості, що оперує вродженими або набутими категоріями, які не мають нічого спільного з онтологією світу. Багато лінгвістів, виходячи з певних онтологічних ознак, ототожнюють ці категорії з класифікаційними, лише відображаючими позамовну дійсність, і відводять їм роль явища, незначного для опису мови. Зроблено висновок, що концептуальні категорії відіграють вирішальну роль у поданні ситуаційного знання, в межах якого люди можуть думати про одну й ту саму подію з різних сторін, не порушуючи номінативної тотожності лексичних одиниць. Ці концептуальні категорії знаходять свою реалізацію у свідомості людини через різноманітні універсальні фреймові структури, які, у свою чергу, інтерпретуються на рівні мовної свідомості через пропозиції як внутрішньомовні інтерпретації універсального фрейму. Специфіка мовної свідомості виявляється в сукупності сутнісних граматичних утворень, що носять індивідуальний характер і притаманні конкретній мові.

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"