Представлено, вперше в Україні, комплексне порівняльно-правове дослідження кримінально-правової характеристики умисного незаконного знищення, руйнування або пошкодження об'єктів культурної спадщини за законодавством України та країн Східної Європи. Викладено й обґрунтовано низку нових теоретичних і важливих у практичному значенні положень, що відбивають її наукову новизну, зокрема, вперше: на основі історичного аналізу нормативно-правових актів і історіографічних здобутків виділено періоди становлення кримінально-правової охорони об'єктів культурної спадщини в Україні: 1) імперський - початок XX - 1917 р., 2) період yаціонально-визвольного руху – 1917 - 1921 рр., 3) радянський – 1921 - 1991 рр., 4) сучасний - з 1991 року по теперішній час. Показано, що кримінальне законодавство країн Східної Європи пропонує різні підходи до визначення змісту предметів правової охорони. Визначено, що такі предмети злочинних посягань, як об'єкти культурної спадщини мають різне найменування: пам'ятники культури (КК Словаччини, Республіки Болгарія), витвори культури ((Кримінальний кодекс далі – КК) Албанії), культурні цінності (КК Хорватії), національні цінності (КК Литовської Республіки), культурна спадщина (КК Північної Македонії) та ін., а у деяких країнах Східної Європи , наприклад у КК Боснії і Герцеговини це й природні об'єкти. Окреслено, що охорона культурної спадщини за законодавством Східної Європи носить фрагментарний характер, а знищення культурної спадщини зазвичай карається як військовий злочин та злочин проти власності. Акцентовано увагу, що охорона культурної спадщини у період збройних конфліктів, воєнного стану та у мирний час здійснюється за допомогою відповідних норм кримінального права. Установлено, що більшість кримінальних кодексів країн Східної Європи містить такий склад злочину, як знищення, руйнування або пошкодження об'єктів культурної спадщини у розділі злочини проти власності (Чорногорія, Сербія, Албанія та ін.). З'ясовано, що існують і виключення: у КК Північної Македонії міститься окремий розділ, який має назву "Злочини проти культурної спадщини та природних раритетів". Встановлено результатами дослідження законодавств України та країн Східної Європи, що норма ст. 298 КК України, а також більшість кваліфікованих видів вищезазначених злочинів не є типовими для законодавства країн Східної Європи.

• Герелюк Тарас Богданович (юридичні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"