Мета статті - вивчення права бути забутим як основного права людини та його правової основи. Використано загальнонаукові, філософські та спеціально-правові методи наукового дослідження. Метод системного аналізу був використаний для визначення терміну права на забуття та нормативних актів, пов'язаних із цим правом. Для визначення загального розуміння права використовувались кейс-метод та доктринальний метод дослідження. Догматичний метод був цінним для формулювання висновків та рекомендацій практичного характеру в рамках дослідницьких питань щодо правильного та ефективного використання права. Зростаючі темпи та місце Інтернету відкрили нове бачення обробки персональних даних, і в даний час право людини вимагати видалення інформації щодо себе з будь-яких баз даних за передбачених обставин, таким чином, "бути забутим", визнається основним правом людини. Для подальшого вивчення права бути забутим були проведені дослідження як міжнародними, так і національними органами влади. Проте право бути забутим потрібно реалізовувати з максимальною обережністю, слід забезпечити, щоб воно не суперечило свободі вираження поглядів та свободі преси; повинен підтримуватися баланс між законними інтересами та правами. Обговорення базувалося на обсязі та обмеженнях права бути забутим та ефективності чинного законодавства.

 Наукова періодика України 

---

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"