Здійснено комплексний аналіз ролі міфопоетичного чинника у становленні та репрезентації моделі національної ідентичності в Україні. Уточнено поняття "національна ідентичність" і задекларовано новий етап її формування; визначено контрдискурс української ідентичності; обґрунтовано цивілізаційний принцип структурування національно-культурного простору. Спираючись на методологічну основу, розкрито зміст нових понятійних словосполучень (політична теологія православного світу), категоріальних нововведень (розрізнення понять "ментальність" і "менталітет") і підходів (ієротопія) до предмета дослідження. На основі різнобічної джерельної бази здійснено концептуальне осмислення та загальнотеоретичний аналіз міфопоетичних наративів та інтенцій у формуванні національної ідентичності, темпоральну категоризацію основних міфологічних дискурсів, визначено провідні міфологеми України з огляду на історичну спадкоємність. Запропоновано структурну та функціональну ієрархію міфів від архаїчних до сучасних: діахронних - історичних, синхронних - політичних; надано диференціацію політичних міфів (фундаментальний, технологічний), обґрунтовано поняття "псевдоміф" на підставі медіа-міфів; уточнено поняття "міфопоетика" та його функціональність у різних сферах застосування. Міфопоетика виступає як сукупність культурних слідів, які відображають домінування міфопоетичного модусу сприйняття, що може бути позначене як "міфомислення". Отже, міфопоетика є культурним топосом, який обумовлює національну ідентичність і є формою її вираження. Міфопоетичний тип світосприйняття як культурна комунікативна система кореспондує до образного поняття "українська душа" й узгоджується з національним світоглядом і менталітетом.

• Демчук Руслана Вікторівна (філософські науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"