Увагу присвячено виявленню специфіки композиторського мислення в музиці останньої третини ХХ – початку ХХI ст. Музичне мислення вивчено як об'єкт семіотики. Розглянуто його сутність і функції в дискурсі філософії та музикознавства. Композиторське мислення митців розкрито у зв’язку з чинниками його формування (свідомість, світогляд, комунікація, соціум тощо). Запропоновано класифікувати композиторське мислення на три типи: філософський, науковий, релігійний. Зауважено, що у творчій практиці, як правило, вони взаємодіють один з одним, утворюючи творчий синтез. Техніки композиторського письма ХХ – ХХІ ст. (серіалізм, сонорика, алеаторика) та жанрово-виконавський критерій типології представлено у взаємодії світогляду митця та композиторського стилю. Типологію апробовано на прикладі аналізу композицій Г. Уствольської (Соната № 6 для фортепіано, Симфонія № 4), Г. Лахенмана ("Guero" для фортепіано) і В. Мужчиля (хоровий перформанс "Perpetuum mobile"). Результати дослідження складають теорію композиторського мислення як самостійний розділ теорії музики.

• Малий Дмитро Миколайович (мистецтвознавство)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"