Досліджено жанр симфонії у творчості Ігоря Стравинського. Розглянуто твори, які сам композитор назвав симфоніями: Симфонія Es-dur (1907), "Симфонії духових інструментів" (1920), "Симфонія псалмів" (1935), Симфонія enUt (1940) і "Симфонія у трьох рухах" (1945). Виявлено ознаки жанру симфонії у кожному з цих опусів, його особливості та механізми трансформації, а також простежено типову модуляцію жанру, що відбувалася у XX сторіччі, але - в рамках творчості одного композитора: моножанр "старої" традиції – ліброжанр – поліжанр - новий моножанр. Зазначено, що разом симфонії Стравинського формують масштабний надцикл, у якому кожний твір посідає місце певної частини в інваріанті симфонічного циклу. Вивчено ретельну роботу Стравинського з жанром, його майже всебічне апробування, трансформацію як зовнішніх, так і змістовних компонентів, пробудження глибинної "пам'яті жанру", співіснування усталених ознак із сучасними формами вираження, усе це дозволяє говорити про Стравинського як коментатора, а про його симфонії - як своєрідний коментар жанру.

• Яцковська Анастасія Олександрівна (мистецтвознавство)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"