Досліджено специфіку рефлексії у вокальній творчості (композитора та виконавця). Авторську рефлексію визначено як образ людини, що розмірковує про себе і світ, увиразнюючи загальнолюдські болючі проблеми та вирішуючи їх у площині музичної творчості. Вивчено мовну специфіку вокальної рефлексії в різних жанрово-стильових контекстах. Матеріалом обрано знакових митців російської та української музичної культури XIX - XX ст. (М. Лисенка, Д. Шостаковича, Б. Лятошинського, Г. Свиридова та ін.). Серед передумов історичної ґенези та чинників вокальної рефлексії вказано на співвідношення типів вокального інтонування: зокрема, роль речитативу як складової вокального стилю оперного театру Дж. Верді; монолог як жанровий вираз авторського слова; національні форми синтезу поетичного слова і звукообразу (російська елегія, український солоспів). Обґрунтовано проблему виконавської рефлексії як сфери синергійної співтворчості композитора і співака. Доведено креативну роль інтерпретатора у процесі відтворення рефлексійного стилю в музиці на прикладі виконавських версій Д. Хворостовського як першовиконавця вокальних творів Д. Шостаковича і Г. Свиридова.

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"