Дисертація присвячена систематизації теоретичних засад та обґрунтуванню практичних рекомендацій щодо розвитку сучасних методів і механізмів державного регулювання розвитку річкового транспорту України. Проаналізовано різні підходи до визначення поняття "державне регулювання річковим транспортом", що стало основою для формування власного бачення. В результаті вивчення зарубіжного досвіду регулювання річкового транспорту з'ясовано, що в країнах Європи та США система державного регулювання річкового транспорту постійно удосконалюється, а також її спрямовано на централізацію та концентрацію діяльності транспорту. Дослідження динаміки річкового транспорту показало, що з часу набуття незалежності різко скоротилася інтенсивність пасажирських (в 7,5 раза) та вантажних (в 3,3 раза) річкових перевезень. Безпеці судноплавства відповідають не всі внутрішні водні шляхи річок України, лише трохи більше половини судноплавних шляхів (57 %) мають гарантовані глибини. В контексті регіоналізації запропоновано створити спеціальні органи державного регулювання річкового транспорту - Державні басейнові управління, які мають проводити державну політику в галузі річкового транспорту. Виявлено пріоритетні напрями вдосконалення державного регулювання річкового транспорту. Запропоновано економічну модель оптимізації роботи й ефективного розвитку річкового транспорту України, яка враховує такі основні напрями, як державне регулювання; конкуренція на ринку транспортних послуг; інтеграційні процеси; інформатизація перевізного процесу.

• Аніщенко Олена Валеріївна (педагогічні науки)
• Аніщенко Ольга Вікторівна (економічні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"