Розглянуто становлення і конституювання низки субдисциплінарних напрямів - локальної історії, соціальної історії, економічної історії, публічної історії та історії права. Висвітлено основні періоди, провідні тенденції, домінуючі практики, а також ролі визначних учених у формуванні певного субдисциплінарного сегмента. Проаналізовано інтердисциплінарні й міждисциплінарні трансфери, концептуальні пропозиції, дослідницькі стратегії, пізнавальні ситуації та понятійний апарат. Ідея субдисциплінарності продукує такі очевидні смисли як похідність, вторинність або навіть підпорядкованість чи субординацію у координатах звичної дисциплінарної мережі науки. Субдисципліни або субдисциплінарні напрями розглянуто як самобутні відгалуження, бічні, додаткові, альтернативні "гілки" чи "паростки", та навіть як незвичайні та колоритні "острівці" у просторі дисциплінарного знання. Зазначено, що новації особливо добре проступають у царині соціогуманітаристики. Недаремно від другої половини XX ст. означенням "нова" маркують найрізноманітніші сегменти й напрями історієписання - нова політична культурна, нова інтелектуальна, нова соціальна, нова економічна історія і які продукують не вторинні, а інноваційні смисли.

• Удод Ольга Анатоліївна (філологічні науки)
• Удод Олександр Анатолійович (медичні науки)
• Удод Олександр Андрійович (1957–) (історичні науки)
• Блащук Світлана Миколаївна (1982–) (історичні науки)
• Верменич Ярослава Володимирівна (1967–) (історичні науки)
• Ковалевська Ольга Олегівна (1972–) (історичні науки)
• Ясь Олексій Васильович (1967–) (історичні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"