Розглянуто питання технічного захисту інформації (ТЗІ) у рамках системи дистанційного волевиявлення (СДВ), що гарантує збереження таємниці голосів і забезпечує свободу волевиявлення в умовах адміністративного тиску. Виявлено "слабкі місця" у захисті існуючих СДВ, зокрема специфічні загрози для інформації, відсутність протидії котрим підриває довіру громадян до її "чесної" роботи. Визначено можливості та шляхи нейтралізації цих "слабких місць". Побудовано модель СДВ, у якій завдяки введенню необмеженої кількості користувачів із правами доступу на ознайомлення з усіма файлами і процесами на сервері, але без права на будь-яку модифікацію, забезпечена можливість виявлення всіх порушень політики безпеки щодо цілісності результатів волевиявлення та конфіденційності голосів в умовах недовіри до всіх без винятку осіб, що беруть участь у розробці, створенні й обслуговуванні СДВ. Запропоновано вдосконалений метод захищеного обміну даними через Інтернет, який, завдяки використанню випадкових бітових послідовностей і сумісного застосування шифру Вернама й алгоритму Диффі-Геллмана з параметрами, що гарантують стійкий захист даних, і завдяки збереженню відстані єдиності згідно з К. Шенноном, забезпечує формально обґрунтовану неможливість порушення конфіденційності даних у каналі зв'язку.

• Пригара Михайло Петрович (технічні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"