Представлено дослідження виразних особливостей пізніх Сонат Л. Бетховена, Ф. Шопена, О. Скрябіна в розходженнях різнонаціонапьних виконань, що фіксують ті чи інші прозріння стильових тенденцій недавнього минулого, сьогодення академічної практики й піанізму сучасності. Виразні особливості пізніх Сонат Л. Бетховена, Ф. Шопена, О. Скрябіна, Ч. Айвза різні в національному прояві, у виконавському адресуванні, у спрямованості на різні стильові позиції й тенденції оточення їх творців або в прагненні опертися на завоювання найближчого або віддаленого минулого, заглянути в майбутнє артистичної практики й піанізму - насущного й уявного. Систематизація відомостей про сутність творчих установок Бетховена, Шопена, Скрябіна, Айвза вказує на принципове культивування зусиль останнього періоду творчості, прояв у них релігійно-ідейних, культурно-артистичних і морально-соціальних шукань композиторів, які знаходили адекватний або іншого значення відгук у виконавців. Розділеність аналізованих авторів і їх творів часовими й мислительно-стильовими бар'єрами не заперечує деякої парадигматичної складової їхнього прояву - у вигляді "необарокової" стильової складової, виразність якої полягає, судячи з її "всюдиприсутності", у творчому енергетичному стимулі, що живить різноспрямованість виконавських рішень. Звертає на себе увагу виражений синтезуючий зміст проаналізованих останніх Сонат різних авторів, хоча даний синтез глибоко відмінний у персональному рішенні жанру. Очевидною є спрямованість "до нових берегів" у Бетховена і Шопена, хоч у другого з названих помітні й апеляції до ранніх художніх установок як стиленароджуючих показників авторського артистичного самоствердження.

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"