Впродовж існування Гетьманщини як політичного організму на її теренах відбувався процес конструювання ідентичності, визначне місце в якому займала релігія, конфесійна належність. Їх роль і функції в націогенезі не були сталими та залежали від конкретних соціально-політичних умов, а також текстів, що репрезентували історичну пам'ять козацької доби, включаючи актові й наративні. Мета статті - визначення місця та ролі конфесійного фактора у процесі конструювання ідентичності спільноти, котра мешкала на теренах Гетьманщини зазначеного часу. Методологія дослідження базується на деконструкції текстів - актових і наративних, порівнянні в них усталених топосів та їх інтерпретацій. Здійснено комплексний аналіз корпусу текстових джерел періоду Гетьманщини, на основі якого вдалося простежити динаміку використання віри, конфесії як інструменту для вибудовування колективної ідентичності. Висновки: етнокультурна ідентичність, яка склалася в Гетьманщині у XVII - XVIII ст., не грунтувалася лише на вірі. Сonfessio виконувало кілька функцій, серед яких унормування відносин із сусідами - поляками й московитами. Для кожного з них в текстах вибудовувався окремий сценарій, головну роль у котрому відігравала віра. Православ'я давало можливість позиціонувати власну рівність, або навіть перевагу, стверджуючи про глибоку історичну легітимність "своєї" віри, вписуючи себе, через її посередництво, в руське чи навіть ранньосередньовічне минуле.

• Бовгиря Андрій Маркович (1976–) (історичні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"