Мета статті - висвітлення процесу формування Окремого корпусу кордонної охорони Української Народної Республіки (УНР) та Української Держави (УД) впродовж 1918 - 1919 рр. Методологія дослідження побудована на принципах історизму, об'єктивності, багатофакторності й усебічного аналізу, а також на сучасному термінологічному апараті. Використано системний і структурний методи. На підставі архівних, частина яких уперше вводиться в науковий обіг, та опублікованих джерел проаналізовано організаційно-правові засади встановлення інституту і структур державної кордонної служби в УНР та УД. Наведено статистичні дані стосовно кількісного й територіального складів. Указано місця дислокації підрозділів, чисельність, керівні органи, фінансування, функції, обов'язки, завдання. Зауважено на тісному співробітництві кордонної охорони з митною службою та фінансовим відомством, урядових рішеннях щодо становлення та діяльності Окремого корпусу кордонної охорони, його діяльності й комплектації. Наголошено на ролі кордонної охорони як за умов мирного часу, так і в період війни. У висновках зазначено про незавершеність процесу становлення кордонної охорони, її переформатування й перепідпорядкування на етапі воєнних поразок та, зрештою, ліквідацію внаслідок краху української державності.

• Гай-Нижник Павло Павлович (історичні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"