Системно узагальнено історичне та релігійне значення Манявського Хресто-Воздвиженського монастиря. Показано, що це значення ґрунтується на веденні манявськими ченцями аскетичного та високоморального життя, які, на основі духовного подвижництва, здійснили вагомий вплив на українське суспільство, оскільки були гідним прикладом послідовного наслідування християнських принципів, ідеалів і цінностей. У діяльності Манявського Хресто-Воздвиженського монастиря простежено тривалу традицію Православної Церкви, тому що за основу Уставу Манявського Скиту був узятий устав св. Василія Великого, що свідчить про історичне та релігійне значення Манявського монастиря, який є значною ланкою у тяглості православної традиції чернечого житія. Встановлено, що манявські ченці гармонійно поєднували у своєму житті аскетичні принципи анахоретства та правила спільножитного чернечого життя, а таке поєднання стало причиною значного впливу Манявського монастиря не тільки на релігійне, але й на світське життя, а також на історичні процеси в цілому. Розвинуто думку про те, що Манявський Скит став справжнім "Українським Афоном" завдяки моральному та духовному подвижництву манявських ченців, а саме завдяки їх освіченості, їх послідовному і строгому аскетичному життю, моральній досконалості та дотриманню ними моральних християнських принципів. Уточнено, що в Уставі Манявського Скиту був утілений принцип гармонійного поєднання фізичної та духовної праці, оскільки духовне сподвижництво ченців і молитва чергувались із фізичною працею. Обґрунтовано, що у "Завіті Духовному" Феодосія Манявського простежуються елементи теорії теозису, яка полягає в тому, що обоження людини, її преображення та причетність до Бога можливі завдяки дотриманню моральних принципів і веденню морально-досконалого життя та виконанню Божих заповідей. Показано, що ідея теозису Феодосія Манявського свідчить про підтримку святоотцівської традиції манявськими ченцями та, відповідно, вказує на історичне значення монастиря для розвитку православ'я. Висвітлено історичне та релігійне значення Манявського Скиту, яке полягає в тому, що у його виникненні простежується святоотцівська традиція та традиції афонського подвижництва, оскільки біля витоків його заснування були Іов Княгиницький та Іван Вишенський, які дотримувались традицій афонського аскетизму. Наголошено, що первинною метою та мотивом виникнення чернецтва доцільно вважати духовне піднесення і природній прояв палкого бажання присвятити своє життя спасінню своєї душі після прийняття та осмислення християнської віри, яка одухотворює її неофітів. Виявлено, що у "Завіті Духовному" Феодосія Манявського простежуються елементи християнського егалітаризму, який полягає в тому, що принципами відношення ченців один до одного, незалежно від чернечого сану, є рівність і рівноправність, оскільки перед Богом всі є рівними. Досліджено, що у творчості представників Манявського Скиту, зокрема Феодосія Манявського та Івана Вишенського простежуються ісихастські мотиви, які ґрунтуються на принципі мовчання, оскільки воно є коренем безгрішності та початком очищення розуму.

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"