Мета роботи - реконструкція вчення Емпедокла з позицій філософської антропології. Методологічною основою статті є антропологічне осмислення фрагментів текстів Емпедокла, представлене в історико-філософському контексті. Пізнання природи в Стародавній Греції було далеким від сформованого в Новий час ідеалу об'єктивного знання, пізнання світу таким, якимвін існує до людини і незалежно від неї. Про що б не говорили філософи того часу, в центрі їх уваги завжди була людина. Я запропонував антропологічний варіант інтерпретації вчення Емпедокла, в рамках якого різні елементи його концепції укладаються в несуперечливу модель. Антропологія Емпедокла заснована на визнанні декількох принципових речей. По-перше, смерті не існує. По-друге, немає принципової різниці між людським і божественним. Дана грань умовна і за певних умов її можна подолати. Бог може стати людиною (наприклад, зробивши негідний божества вчинок), а людина може стати Богом. Вчення про еволюцію також двоїсте. Еволюціонує як тілесна оболонка, зберігаючи лише найбільш пристосовані види, так і душа. Остання може як підніматися до богів, так і сходити до кущів і риб. Очищення душі та оволодіння магією стихій дає хороший поштовх для правильного напрямку еволюції. Емпедокл - антрополог-практик, який на своєму прикладі показує, що людина може оволодіти всіма стихіями і досягти божественності. Він підібрав (або переконав себе в тому, що підібрав) інгредієнти-стихії для проникнення на Острови блаженних, залишивши нам інструкцію про те, як стати Богом.

• Халапсіс Олексій Владиславович (1974–) (філософські науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"