Мета роботи - оцінити ефективність потенціювання ремісії та безпечність трансплантації фекальної мікробіоти (ТФМ) у пацієнтів із постінфекційним (ПІС) синдромом подразненого кишечника (СПК) із переважанням діареї, в яких стандартна терапія виявилася неефективною. У дослідження залучено 16 пацієнтів із ПІС СПК середньотяжкого або тяжкого перебігу з діареєю, які не відповіли на стандартну терапію і не мали значущої супутньої патології. Діагноз СПК установлювали згідно з Римськими критеріями IV. Оцінку тяжкості перебігу СПК проведено за допомогою опитувальника Irritable bowel syndrome - Severity Scoring System (IBS-SSS), а частоти дефекацій і консистенції випорожнення - за Бристольською шкалою. Відбір донорів, підготовку до ТФМ і саму процедуру виконано згідно з рекомендаціями Європейського консенсусу щодо ТФМ (2017). Процедуру проводили одноразово за допомогою колоноскопа у праві відділи товстого кишечника (180 мл розчину, приготовленого з 50 г донорських фекалій). Загальний період спостереження становив 6 міс після ТФМ. Оцінку ефективності проводили за зменшенням балів за опитувальником IBS-SSS. Зниження на >= 50 балів вважали значним поліпшенням. Під час спостереження пацієнт не отримував жодних додаткових препаратів і процедур. Отримані результати свідчили про позитивний вплив ТФМ на клінічні вияви резистентного до стандартної терапії ПІС СПК. Через 1 міс після трансплантації у 75 % пацієнтів виразність симптомів зменшилася на >= 75 балів за IBS-SSS. У 3-х із них мала місце ремісія. Процедура ТФМ сприяла значному зниженню у порівнянні з вихідними показниками виразності болю в животі (на 37 балів) та її тривалості (на 31 бал), здуття живота (на 41 бал), незадоволеності дефекацією (на 40 балів) на тлі практично дворазового зменшення частоти дефекацій (із 3,68 до 1,81 на добу) та поліпшення консистенції випорожнення за Бристольською шкалою (з 6,81 до 5,21 балу). Зазначені показники зберігалися без значних змін до кінця 3-го міс після ТФМ і статистично значущо не відрізнялися від таких через 1 міс: 75 % пацієнтів відзначали адекватне полегшення болю в животі, задоволеність дефекацією, зменшення здуття живота та зниження впливу ПІС СПК на якість життя. Однак до кінця 6-го міс симптоми ПІС СПК почали наростати: загальний бал за IBS-SSS збільшився до 169, також зросли такі показники, як інтесивність абдомінального болю та його тривалість, тяжкість здуття живота, незадоволеність дефекацією, кількість дефекацій на добу, а отже, вплив ПІС СПК на якість життя пацієнтів. Незважаючи на зростання показників тяжкості ПІС СПК до кінця 6-го міс після ТФМ, вони були значно нижчими, ніж до початку лікування: 62,5 % пацієнтів повідомляли про адекватне полегшення болю в животі та задоволеність дефекацією, зменшення діареї та здуття живота. У жодного пацієнта не зареєстровано серйозних небажаних явищ. Лише у 31,25 % учасників дослідження у перші години після процедури зафіксували незначні небажані явища (абдомінальний дискомфорт, метеоризм і бурчання у животі), які самостійно зникли протягом доби.

 Наукова періодика України 

---

Додаткова інформація про автора(ів) публікації:
(cписок формується автоматично, до списку можуть бути включені персоналії з подібними іменами або однофамільці)

• Фадєєнко Галина Дмитрівна (медичні науки)
• Гріднєв Олексій Євгенійович (медичні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"