Клінічні прояви хвороби, з урахуванням динаміки ЕКГ-змін; дані коронароангіографій; результати ехокардіографічного та лабораторних досліджень. У роботі представлено особливості клінічного перебігу синдрому Велленса у пацієнтки Л., 70 р., які відповідали визначеним на сьогодні діагностичним критеріям синдрому, однак критична оклюзія передньої міжшлуночкової гілки лівої коронарної артерії локалізувалась в її медіальному сегменті. Поряд з цим, був наявний гемодинамічно нерелевантний стеноз проксимального відділу цієї ж коронарної артерії (60 %). Електрокардіографічні зміни відповідали патерну B (глибоко інвертовані зубці T у V2 - V6). "Псевдонормалізації" зубців T не спостерігалось, що свідчить про відсутність повторної оклюзії коронарної артерії після спонтанної реперфузії. Стентування коронарної артерії сприяло запобіганню можливій появі патерну "stuttering" та виникненню інфаркту міокарда. Висновки: гострий коронарний синдром із повною оклюзією коронарної артерії нерідко супроводжується спонтанною реперфузією, що сприяє усуненню загруднинного болю та появі характерних зубців T на ЕКГ і є основою так званого синдрому Велленса. Переважними є локалізація оклюзії коронарної артерії і проксимальний сегмент передньої міжшлуночкової гілки лівої коронарної артерії, спостережено появу оклюзії в медіальному сегменті цієї коронарної артерії. Вчасне проведення коронароангіографії із стентуванням оклюзованої артерії запобігає виникненню в пацієнта інфаркту міокарда.

• Світлик Галина Володимирівна (медичні науки)
• Смалюх Ольга Василівна (медичні науки)
• Сало Василь Михайлович (технічні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"