Сучасний етап розвитку хірургії, а саме малоінвазивних технологій, суттєво змінив уявлення хірургів про періопераційний період. До кінця XX ст. доопераційне та післяопераційне голодування було чи не найголовнішою умовою у плановій хірургії. Вважалося, що це надає змогу уникнути ускладнень як під час операції, так і в ранній післяопераційний період. H. Kehlet у своїй фундаментальній праці визначив чинник, що надає змогу пришвидшити відновлення пацієнта після хірургічної операції і відсутність доопераційного голодування. Мета роботи - оцінити ефективність нутритивної підтримки хірургічних пацієнтів у межах протоколів ERAS (Enhanced Recovery After Surgery) та ESPEN (European Society for Clinical Nutrition and Metabolism). Проаналізовано дані пацієнтів як після традиційної лапароскопічної холецистектомії (177 випадків), так і після однопортової трансумбілікальної холецистектомії (8). Серед лапароскопічних баріатричних втручань переважало класичне Roux-Y-шлункове шунтування (28). У 5 випадках проведено слів-резекцію шлунка, у 4 - мінішлункове шунтування. Із 123 пацієнтів виконано лапароскопічні герніопластики: у 64 - TAPP за пахових гриж, у 59-ІРОМ у випадку післяопераційних вентральних та пупкових гриж, у 33 - лапароскопічна крурорафія та фундоплікація як з алопластикою, так і без неї. Для кожного виду оперативних втручань виділено дві групи - контрольну та дослідну. Обидві групи вели за протоколами ERAS, окрім нутритивної підтримки. За згодою пацієнтів до операції дослідна група одержувала повну періопераційну нутритивну підтримку згідно з локальними протоколами, контрольну групу вели за традиційною схемою - голодування 12 г до операції, замість протеїнових сумішей - питна столова вода в першу післяопераційну добу. Виявлено статистично значущу різницю між контрольними та дослідними групами при оцінці двох важливих параметрів і відчуття голоду і відчуття слабкості. Після лапароскопічної холецистектомії відчуття голоду було в 1,5 разу нижче у дослідній групі (p << 0,001), після лапароскопічної герніопластики - у 1,7 разу (p << 0,001), після лапароскопічної крурорафії та фундоплікації - в 1,26 разу (p << 0,001), після лапароскопічного баріатричного втручання - в 1,43 разу, після лапароскопічних втручань на товстій кишці - в 1,9 разу. Після лапароскопічної холецистектомії сильнішим у 1,8 разу (p << 0,001) відчуття слабкості було у контрольній групі, після ЛГП - у 1,31 разу (p << 0,001), після лапароскопічної крурорафії та фундоплікації - в 1,68 разу (p << 0,001), після лапароскопічного баріатричного втручання - у 1,67 разу (p << 0,001), після ЛВТК - у 1,38 разу (p = 0,006). Висновки: традиційне тривале доопераційне голодування є недоцільним. У комплексі з іншими постулатами програми ERAS періопераційна нутритивна підтримка хірургічних пацієнтів має великий шанс на успіх. У роботі авторів раннє відновлення орального харчування значно зменшувало відчуття голоду та відчуття загальної слабкості в ранній післяопераційний період, що надавало змогу швидше повернути пацієнта до повноцінного життя.

 Наукова періодика України 

---

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"