Історія російсько-української війни, починаючи ще з 2014 р., а особливо після 24 лютого 2022 р., стала потужним каталізатором розвитку нової української антивоєнної прози, котра репрезентує війну як абсурдну реальність у всіх її виявах - біль, жах, руйнування, смерть. Упродовж останніх років вийшла друком доволі помітна кількість різноманітних видань про АТО, події на сході країни, серед яких важливе місце посідають твори С. Талан "Ракурс" та "Оголений нерв", Л. Капелюшного "Дике поле" тощо. Мета роботи - дослідити ідейно-естетичні особливості прози сучасних українських авторів про події російсько-української війни. З'ясовано, як через воєнні вчинки розкриваються характери персонажів, їхня психологія та мотивація. Увагу приділено історично-соціальному контексту як чиннику, який впливає на поведінку героїв-сучасників і формує їх. З огляду на це під час вивчення художнього показу цих подій у літературних текстах українських письменників, які досліджуються, актуалізовано методологію постколоніальної критики, яка володіє інструментарієм тлумачення історичних ексцесів, їхніх причин, а також віддалених наслідків, у тому числі майже 400-літнього панування Росії над Україною, постійного винищування найменших паростків української самоідентифікації та намагання нашого народу боронити та сповідувати власну національну ідею української незалежності. Для аналізу художніх текстів про перший етап російсько-української війни (2014 - 2021 рр.) використано праці О. Багана, Є. Гуцала Д. Донцова, В. Лизанчука, Ю. Липи як якісний інструментарій постколоніальної критики, що має найкращий результат при трактуванні долі постколоніальних держав, а саме такою виявляється й Україна впродовж усіх років своєї новітньої історії (1991 - 2022).

 Наукова періодика України 

---

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"