Представлено перше в українському літературознавстві комплексне дослідження української драматургії 20 - 30-х років XX століття в аспекті фольклоризму. Доведено на структурному, сюжетно-композиційному, мотивному, образному рівнях оприявнену чи латентну наявність у драматичних творах фольклорно-міфологічного складника як архетипального загальнокультурного чинника. З'ясовано, що фольклоризм авторських текстів, фольклорно-міфологічні джерела яких не лежать на поверхні, реалізується на асоціативному або типологічному рівні: поетологічні форми, засоби, ситуації текстів митців безвідносно до конкретного твору усної словесності зіставні з фольклорними джерелами в порівняльно-типологічному ракурсі. Залучено методику морфологічного аналізу чарівної казки В. Проппа для прочитання виявлених у сюжетно-композиційній організації п'єс архетипових казкових структур. Засвідчено драматизацію письменниками народноепічного наративу за допомогою розгляду текстів, які містять упізнаваний фольклорний знак, що демонструє їхню генетичну залежність від фольклорних першотворів. Проаналізовано драматургію 20 - 30-х рр. XX ст. та виявлено, що, розбудовуючи нове сценічне мистецтво, у пошуках відповідних театральних форм для вираження нового змісту, митці зверталися до архаїчних джерел театральності, закорінених в обрядовій практиці та в здобутках народного театру.

• Школа Валентина Миколаївна (філологічні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"