Досліджено значення місця і ролі диспозитивності у правовому регулюванні. Визначено стан дослідження диспозитивності у правовому регулюванні, систему методів вивчення диспозитивності у праві. Здійснено теоретико-правовий аналіз диспозитивності у правовому регулюванні, розкрито її філософсько-правову природу та різні прояви у праві. Диспозитивність розглянуто як один з основних методів правового регулювання, як характерну ознаку приватного права, як міжгалузевий принцип права. Сформульовано поняття диспозитивності у праві, її зміст, поняття диспозитивного методу правового регулювання, його сутність, відмінність від імперативного методу, розкрито зміст принципу диспозитивності в матеріальному та процесуальному праві, особливості його відображення у різних галузях права. Безпосереднім вираженням диспозитивності у правовому регулюванні є диспозитивні норми права. Проаналізовано поняття «диспозитивна норма», її відмінність від імперативної норми. Досліджено взаємозв’язок диспозитивного методу та юридичних фактів у правовому регулюванні. Обґрунтовано необхідність внесення змін та доповнень до галузевих нормативних актів щодо закріплення принципу диспозитивності та визначення його змісту.

• Гентош Ростислав Євгенович (юридичні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"