Увагу присвячено розкриттю естетичного потенціалу візантійської аскетичної традиції. Здійснено виокремлення та системне вивчення основних філософсько-естетичних аспектів аскетичного вчення, що розвивалося на теренах Візантії. Проаналізовано постановку та теоретичну розробку питань естетичного характеру, до яких удаються релігійні мислителі-проповідники аскетичних звершень, а також вплив візантійської імпліцитної естетики на естетичну думку Київської Русі. Осмислюючи специфіку розвитку сучасної історико-естетичної візантології як невід’ємної складової частини історико-естетичної медієвістики, вказано на важливість подальшого вивчення істориками естетичних ідей візантійського теологічного дискурсу з метою виділення в ньому естетичних вимірів, що обумовили релігійно-гуманістичне наповнення візантійських культури та мистецтва. Наголошено, що урахування релігійно-естетичного характеру всієї культури Візантії в цілому уможливлює визнання духовного досвіду видатних візантійських мислителів-аскетів першочерговим предметом історико-естетичної візантології. Констатовано існування у Візантії єдиної у її сутнісних основах релігійно-естетичної доктрини, яку правомірно ідентифікувати як патристичну або як аскетичну естетику. Виділено її онтологічний, гносеологічний та етичний виміри, а також вимір релігійної інтерпретації мистецтв. Зазначено, що естетичні виміри візантійського аскетизму присутні і в духовній культурі Київської Русі.

• Царенок Андрій Вікторович (1981–) (філософські науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"