Згідно з висновками Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ), високі показники захворюваності на туберкульоз (ТБ) в Україні мають чітку кореляцію з економічним розвитком країни. Заходи, спрямовані на зниження захворюваності на національному рівні та оцінки їхньої ефективності, залежать від показника зниження/зростання ВВП на душу населення, що є свідченням того, що подолання епідемії ТБ стане можливим лише у випадку якісних і позитивних системних змін не лише в протитуберкульозній службі чи системі охорони здоров'я, але в усій економіці країни. Працівники, які хворіють на ТБ, часто втрачають значну кількість робочого часу. Ефективне своєчасне лікування може повернути працівника до продуктивної зайнятості. Там, де існує професійний ризик захворювання на ТБ, роботодавці несуть особливу відповідальність за впровадження конкретних заходів з протидії захворюванню на ТБ на робочому місці. В Україні і світі профілактичні заходи регламентуються законодавчими та спеціальними нормативно-правовими актами. Нормативні документи в Україні значною мірою враховують вимоги ЄС і рекомендації ВООЗ. Разом з тим, існуючі зміни в системі охорони здоров'я та соціального забезпечення не дають впевненості в реалізації та забезпеченні профілактичних заходів щодо професійного ТБ. Мета дослідження - провести порівняльний аналіз національного законодавства України щодо захисту працівників на робочому місці від ТБ відповідно до міжнародних рекомендацій і стандартів. Проаналізовані нормативно-правові акти, що регулюють профілактику та лікування загального та професійного ТБ в Україні за роки незалежності. В Україні базовим законом щодо профілактики та лікування ТБ є "Основи законодавства України про охорону здоров'я" № 2801-ХIс зі змінами (1992 р.). Стратегічним є також Закон України "Про захист населення від інфекційних хвороб" № 1645-III (2000 р.), де регламентовані основні засади державного і правового регулювання діяльності у сфері захисту населення від інфекційних хвороб, у тому числі ТБ. Висновки: законодавча та нормативна база щодо профілактики та лікування ТБ в Україні формується з документів різного рівня й має скерованість відповідно до нових глобальних стратегій і керівних документів ВООЗ і міжнародних стандартів. Особливості нормативних актів щодо профілактики ТБ значною мірою залежать від умов праці на робочих місцях у різних галузях, де існує ризик біологічної небезпеки: видобувна, переробна промисловість, машинобудування, агропромисловий комплекс, заклади охорони здоров'я тощо. З огляду на зазначене існує необхідність перегляду та зміни підходів до організації, планування та фінансування програми протидії ТБ відповідно до нових глобальних стратегій і керівних документів ВООЗ, зокрема, нової глобальної стратегії ВООЗ "Покласти край туберкульозу" і цільових орієнтирів Комплексного плану дій щодо боротьби з ТБ у Європейському регіоні ВООЗ на 2016 - 2020 роки, які покладені в основу нової програми.

• Нагорна Антоніна Максимівна (1940–) (медичні науки)
• Кононова Ірина Георгіївна (медичні науки)
• Соколова Марина Петрівна (1963–) (медичні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"