Зайцев Д. В. Особливості поєднання післявірусного синдрому стомлюваності та післятравматичного стресового розладу (лекція) / Д. В. Зайцев, Л. М. Алєксєєва, В. В. Опанасенко // Укр. журн. з проблем медицини праці. - 2020. - 16, № 4. - С. 311-322. - Бібліогр.: 40 назв. - укp.Як нозологічні одиниці післятравматичний стресовий розлад (ПТСР) і післявірусний синдром стомлюваності (ПВСС) були виділені декілька десятиліть тому й їхнє вивчення триває. Обидва синдроми належать до групи розладів адаптації й мають близькі риси в патогенезі та клініці. В Україні проблема ПТСР набула актуальності з 2014 року в зв'язку з веденням бойових дій на Сході; водночас проблемі ПВСС (особливо коморбідності ПВСС і ПТСР) приділяється недостатньо уваги. Мета дослідження - виділити спільні та відмінні риси ПТСР і ПВСС, проаналізувати явища їхньої коморбідності в комбатантів. Відбір джерел літератури виконаний у пошукових системах Google Scholar, PubMed і джерелах клінічних настанов, рекомендованих наказом Міністерства охорони здоров'я України від 29 грудня 2016 року № 1422 за ключовими словами "синдром хронічної втоми", "посттравматичний стресовий розлад", "військовослужбовці" (українською, російською, англійською мовами) за 2000 - 2020 роки. Поширеність ПТСР і ПВСС оцінюється приблизно, в Україні можна підозрювати гіподіагностику цих розладів. У комбатантів напруга механізмів адаптації зберігається протягом усього перебування в зоні конфлікту. Фактори ризику розвитку ПТСР і ПВСС у комбатантів мають індивідуальний і ситуаційний характер. Патогенез ПВСС і ПТСР має ряд подібних рис. Клінічні прояви ПВСС привертають увагу лише при значній вираженості, тоді як при ПТСР симптоматика розвивається швидко й добре помітна. Діагностика ПТСР має усталений алгоритм, діагноз ПВСС менш певний і спирається на великі та малі діагностичні критерії, щодо яких є розбіжності. Тактика терапії та реабілітації носить підтримуючий і симптоматичний характер. У разі ПТСР перевага надається психотерапії та фармакотерапії селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну. Для ПВСС специфічну фармакотерапію запропоновано для варіантів, асоційованих з герпесвірусною інфекцією. Висновки: розглядаючи ПТСР і ПВСС як дезадаптози, що викликані занадто інтенсивним і занадто тривалим стресорами відповідно, клінічно доцільно зважати на їхню патогенетичну спорідненість. Етіопатогенез ПВСС, коморбідність ПТСР і ПВСС у комбатантів потребують подальшого вивчення, зокрема, із позицій психофізіології. Індекс рубрикатора НБУВ: Р645.025
Рубрики:
Шифр НБУВ: Ж25332 Пошук видання у каталогах НБУВ Повний текст Наукова періодика України Додаткова інформація про автора(ів) публікації: (cписок формується автоматично, до списку можуть бути включені персоналії з подібними іменами або однофамільці) Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"
|