Відслідковано та проаналізовано "відмінності" між філософією модерну та постмодерну, які укорінилися в критичній літературі щодо постмодерної філософії як "фундаментальні". Доводиться, що за визначальну рису модерної філософії, на противагу постмодерну, береться спрямованість до формування цілісної, загальної філософської теорії, що претендує на істину і єдино вірний та науково обгрунтований погляд на реальність. Встановлюється, що сучасність елімінує цей підхід, розкодовує сенси маніфесту про всеосяжність і винятковість модерну, підтверджуючи цим вихід філософського знання на інший рівень, що виражається в постмодерному баченні: якісно новий рівень зі збереженням досягнень минулого, через подолання попередньої форми, але з максимальним обмеженням її значення. Обгрунтовано думку, що надмірне надання значущості модерну, виправдання його постулатів - це інфантильна віра в те, що людський розум має цілковиту можливість пізнати світ як таке собі "ціле", що може підкорятися якимось певним законам та правилам, що вже принципово є неможливим у сучасних умовах.

• Гончаренко Катерина Сергіївна (філософські науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"