Здійснено теоретичне узагальнення та наведено вирішення наукової проблеми щодо цитогенетичних аспектів розвитку радіаційно-індукованого ефекту свідка в соматичних клітинах людини. З використанням аналізу GTG-забарвлених метафазних хромосом досліджено хромосомну нестабільніть в неопромінених та опромінених invitro/invivo лімфоцитах крові людини та запропоновано концепцію розвитку, персистенції та модифікації радіаційно-індукованого ефекту свідка. Показано, що модельна система для виявлення радіаційно-індукованого ефекту свідка на цитогенетичному рівні повинна складатись із сумісно культивованих двох популяцій лімфоцитів крові осіб різної статі, одна з яких повинна бути опроміненою invitro чи invivo (клітини-мішені), а інша (інтактна) використовуватиметься як свідок. Статеві хромосоми (Y, XX) та морфологічні варіанти соматичних хромосом є цитогенетичними маркерами для розрізнення популяцій опромінених і неопромінених лімфоцитів у змішаній культурі. Встановлено розвиток радіаційно-індукованого ефекту свідка в неопромінених лімфоцитах крові людини при культивуванні в змішаних культурах з лімфоцитами, опроміненими in vitro (0,25; 1,00 Гр). Частота аберацій хромосом в клітинах-свідках перевищувала контрольну (р<0,05) за рахунок аберацій хроматидного типу. Частоти нестабільних (дицентричних, кільцевих хромосом) та стабільних (транслокацій, інверсій) маркерів дії радіації в клітинах-свідках при їх культивуванні з клітинами, опроміненими в дозах 0,25 та 1,00 Гр, не мали статистично значущої різниці з рівнями цих пошкоджень в контрольних культурах (р>0,05). Зафіксовано міжіндивідуальну різницю в здатності до прояву ефекту свідка в інтактних лімфоцитах крові людини при їх сумісному культивуванні з клітинами, опроміненні в дозі 0,25 Гр, та показано відсутність впливу величини дози опромінення клітин-мішеней (0,25 чи 1,00 Гр) на частоту аберацій хромосом в клітинах-свідках. Встановлено персистенцію геномної нестабільності внаслідок радіаційно-індукованого invitro ефекту свідка протягом чотирьох мітотичних поділів при 120-годинному культивуванні неопромінених клітин з лімфоцитами крові, опроміненими in vitro в дозі 0,25 Гр. Зареєстровано зворотний ефект свідка та встановлено, що частота аберацій хромосом в опромінених in vitro клітинах-мішенях при їх 120-годинному культивуванні з неопроміненими лімфоцитами була статистично значуще нижчою за показник при окремому культивуванні (р<0,05) внаслідок зменшення індукції хроматидних розривів і підвищення елімінації клітин з цитогенетичними маркерами радіаційної дії (делеціями, транслокаціями, дицентриками). Доведено можливість персистенції радіаційно-індукованого ефекту свідка протягом 19 років з часу його індукції in vivo в лімфоцитах крові учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Залишковий цитогенетичний ефект зумовлювався підвищеним рівнем транслокацій в генераціях клітин-мішеней та аберацій хроматидного типу. Виявлено кластогенну активність крові учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС через 19 років після опромінення. Середньогрупові рівні аберацій хромосом в клітинах-свідках при їх культивуванні з лімфоцитами, опроміненими in vivo в дозах 0,35 - 0,69 і 1,01 - 2,37 Гр, перевищували відповідні контрольні значення і не залежали від дози опромінення клітин-мішеней (р>0,05). Індукція ефекту свідка супроводжувалась зростанням частоти аберацій хроматидного типу порівняно з показниками контролю (р<0,01). Зареєстровано зростання хромосомної нестабільності у мешканців с. Старе село Рівненської області, які зазнали впливу 1 311 внаслідок аварії на ЧАЕС, за рахунок як мішеневих ефектів дії іонізуючого випромінювання, так і внаслідок персистенції ефекту свідка, що проявлявся підвищеною частотою пошкоджень хроматидного типу (р<0,05). Виявлено участь оксидативного стресу в механізмі розвитку радіаційно-індукованого ефекту свідка в лімфоцитах крові людини шляхом модифікації його прояву антиоксидантним препаратом (водорозчинні форми вітамінів Е, С у концентраціях 40 мг/мл, та вітаміну А у концентрації 20 мг/мл). Внесення антиоксидантного препарату в концентрації 40,00 мкг/мл перед опроміненням клітин-мішеней в дозі 1,00 Гр нівелювало індукцію ефекту свідка (р>0,05). Встановлено особливості розвитку радіаційно-індукованого ефекту свідка в лімфоцитах крові людини залежно від віку. В клітинах осіб віком 12 - 70 років зареєстровано індукцію ефекту свідка, тоді як в лімфоцитах крові довгожителів (90-102 роки) ефект свідка не індукувався. Сформульовано концепцію розвитку і персистенції радіаційно-індукованого ефекту свідка та його внеску в нестабільність геному соматичних клітин людини.

• Шеметун Олександр Володимирович (сільськогосподарські науки)
• Шеметун Олена Володимирівна (біологічні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"