Комплексно досліджено українські паремії як мовні знаки, що інтегрують семантику, спроєктовану на когнітивні механізми етносвідомості, синтактику, пов'язану з реалізацією їхніх категорійних і лінгвостилістичних функцій у тексті, та прагматику як спрямованість прислів'їв на інтерпретатора. З'ясовано знакову природу прислів'їв. Описано спектр значень паремій пропозиційної, асоціативно-метафоричної, змішаної (пропозиційно-метафоричної) та парадоксальної природи. Охарактеризовано особливості функціювання прислів'їв у тексті, встановлено їхню роль у процесі формування текстових категорій і реалізації лінгвостилістичних функцій. Доведено прагматичну зорієнтованість українських паремій, що мають власну іллокуцію мовленнєвих актів: репрезентативів, директивів й експресивів. Установлено наявність у паремійному фонді української мови непрямих мовленнєвих актів, яким притаманна розбіжність між іллокуцією й іллокутивною силою. Синтез класичних і новітніх підходів до вивчення українських паремій дав змогу започаткувати новий науковий напрям - когнітивно-функційну пареміологію.

• Калько Валентина Володимирівна (філологічні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"