Представлено результат дослідження доісторичного минулого одного з регіонів Хмельницької області, Дунаєвеччини, що розкрита здобутками археологічних розвідок та досліджень упродовж ХІХ-ХХ ст. З позицій філософії мови і системного аналізу доведено, що переважна кількість топонімів Дунаєвеччини походить з мови-матері наших предків - доісторичної індоєвропейської мови. Ці первісні самоназви були результатом ході самоідентифікації тутешніх спільнот. У давнину ці назви іменували конкретні праукраїнські громади за їх основним заняттям чи за природними ознаками освоєного жилого простору і таким способом закріплювали природні права людей на обжиті землі. Використано також цікаві ілюстрації, карти, фотокартки, які суттєво доповнюють текстовий виклад. Увагу приділено ознакам самоідентифікації первісних спільнот Дунаєвеччини в епоху палеоліту (до XI тис. до н. е.) та мезоліту (ХІ-VІІ тис. до н. е.). Представлено сучасну пам’ятко-охоронну документацію меж територій, зон охорони пам’яток археології та режимів їх використання.

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"