Роботу присвячено комплексному аналізу українського усного мовлення у двох вимірах: психофонетичному (експериментальна верифікація психофоносемантичних особливостей звуків української мови, здійснена у співставних аспектах) та соціофонетичному (визначення шляхом соцопитування рівня володіння орфоепічними нормами української літературної мови молоддю на теренах України та зарубіжжя). У дослідженні узагальнено теоретичні засади різноаспектного вивчення українського усного мовлення, подано діахронічну ретроспективу його опрацювання, у межах якої простежено історичне коріння кожної орфоепічної норми в писемних пам'ятках; охарактеризовано нормативну базу сучасного українського усного мовлення з наведенням критичних зауваг і коментарів; описано девіантні та деградаційні процеси сучасного українського усного мовлення (зокрема вимову голосних, приголосних, звукосполук українцями та європейцями, американцями, канадцями українського походження, українцями-придністровцями з урахуванням гендерних особливостей) у проекції на його психо- та соціолінгвістичну специфіку, запропоновано шляхи підвищення рівня мовної культури, сформовано теоретичну базу нового напряму - синхронічно-діахронічної психосоціофонетики.

• Дружинець Марія Львівна (філологічні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"