Мета дослідження - оптимізувати діагностику субклінічної ендогенної гіперкортизолемії та розробити діагностичний алгоритм для пацієнтів з інциденталомами надниркових залоз (НЗ) на підставі аналізу даних анамнестичних, клінічних, інструментальних та лабораторних дослджень. Пацієнтів було розподілено на групи за даними патогістологічного дослідження (ПГД) після операції: група 1 - 244 (78,7 %) хворих з гормонально активними аденомами, група 2 - 66 (21,3 %) пацієнтів, у яких підтверджено гормонально неактивні утворення (мієлоліпоми, кісти, гангліоневроми, міксоми, гематоми). Статистичну обробку клініко-лабораторних результатів здійснювали з використанням параметричних і непараметричних методів залежно від типу даних та характеру їх розподілу (t-критерій Стьюдента, критерій Манна - Уїтні, критерій <$Echi sup 2>, кутове перетворення Фішера, рангова кореляція Спірмена, ROC-аналіз). Порівняльний аналіз виявив статистично значущу різницю за віком - пацієнти з гормонально активними утвореннями були старшого віку, більшість з них мали АГ (68,4 і 36,4 %, p << 0,05) та цукрового діабету (ЦД) 2 типу (27,0 і 13,6 %, p << 0,05). Супутній первинний гіперальдостеронізм підтверджено у 36 (22,5 %) пацієнтів. Установлено статистично значущу різницю між групами за показниками ліпідного обміну (холестерин та ліпопротеїни низької густини). За результатами ROC-аналізу, тест із застосуванням рівня кортизолу після 1 мг ДСТ має чутливість 90 %, специфічність - 74 % при граничному рівні 1,7 мкг/дл. Другим за значущістю скринінговим тестом для підтвердження субклінічної гіперкортизолемії є вміст АКТГ - при граничному рівні <$Esymbol Г~10> пг/мл він має чутливість 80 %, специфічність - 56 %. Показник добової екскреції кортизолу має чутливість 71 %, специфічність - 82 %. За методом, який грунтується на неоднорідній послідовній процедурі Вальда, розроблено інтегральну модель для підтвердження чи заперечення гіперкортизолемії у пацієнта з інциденталомою НЗ. Для оцінки залучено показники, які демонструють найбільшу клінічну та лабораторну діагностичну якість, - вік, наявність АГ, ЦД 2 типу, надмірної маси тіла, дисліпідемії та лабораторні показники, що мають найвищу чутливість і специфічність, - рівень кортизолу після 1 мг ДСТ, АКТГ, добову екскрецію кортизолу. Для автоматизації послідовної процедури створено електронну таблицю у програмі MS Excel з використанням вбудованих математичних та логічних функцій, яка суттєво спрощує процедуру прийняття рішення. Висновки: для підтвердження наявності субклінічної ендогенної гіперкортизолемії у пацієнта з одно/двобічними утвореннями НЗ доцільно використовувати інтегральний алгоритм діагностики, який містить анамнестичні (вік, стать), клінічні (наявність АГ, ЦД 2 типу) і лабораторні (рівень кортизолу після 1 мг ДСТ, АКТГ, добова екскреція кортизолу, глюкоза в плазмі крові, холестерин, ліпопротеїни низької густини) показники. Використання розробленої діагностичної моделі надає змогу підтвердити або заперечити автономну продукцію кортизолу у пацієнта з інциденталомою НЗ з чутливістю 94,9 % та специфічністю 83,3 %. Загальна діагностична ефективність методу (при 12 % невизначених діагнозів) становить 84,9 %.

 Наукова періодика України 

---

Додаткова інформація про автора(ів) публікації:
(cписок формується автоматично, до списку можуть бути включені персоналії з подібними іменами або однофамільці)

• Товкай Олександр Андрійович (медичні науки)
• Третяк Олена Едуардівна (медичні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"