Керуючись принципом субсидіарності, тобто допоміжної до національного законодавства держав-учасниць Ради Європи дії Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р. Європейський суд з прав людини послідовно заперечує належність до його повноважень перевірки того, чи правильно здійснили оцінку доказів національні суди у провадженнях за заявами про порушення права на справедливий суд. Водночас, Європейським судом з прав людини напрацьовані стандарти кримінального процесуального доказування, які утворюють складну і розгалужену систему, не всі елементи якої закріплені у національному українському законодавстві. Зауважено, що Інститут кримінального процесуального доказування є набагато ємніший, ніж це відображено у практиці Європейського суду з прав людини. Його правові позиції становлять лише одну з граней цього інституту. Але їхнє застосування у кримінальному процесуальному доказуванні, зокрема й торгівлі людьми, і пов’язаних кримінальних правопорушень, дає змогу реально і ефективно захищати права людини у кримінальному провадженні, що і є метою права Конвенції. Висвітлення вказаних питань і с предметом цього монографічного дослідження. Для практичних працівників, оскільки монографія виконана на замовлення одного з підрозділів Національної поліції України, науковців, здобувачів вищої освіти, суддів, адвокатів.

 Наукова періодика України 

---

Додаткова інформація про автора(ів) публікації:
(cписок формується автоматично, до списку можуть бути включені персоналії з подібними іменами або однофамільці)

• Брич Лариса Павлівна (юридичні науки)
• Брич Леся Володимирівна (державне управління)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"