Наведено ретроспективу представлень про місто. Досліджено місто як вузол соціокультурних процесів. Проаналізовано специфіку міського спілкування. Охарактеризовано досуг та розвиток культурного потенціалу міста. Висвітлено проблему соціального простору. Розглянуто процес екологізації міського середовища. Зауважено щодо стандарту матеріального оточення спричинює стандартизацію мислення, людської особистості. Протиріччя і багатозначні пронеси урбанізації, пов'язані зі зростаючим впливом великих міст на людське життя і різким загостренням різноманітних проблем у цьому контексті, роблять місто важливим об'єктом наукового аналізу. Зміст урбанізаційних процесів в основному розкривається через дію двох взаємопов'язаних тенденцій. Перша з них полягає в концентрації економічного та культурного потенціалу суспільства великих міських центрах, що, звичайно, створює умови для їх зміцнення. Друга проявляється у поширенні результатів діяльності провідних центрів на інші регіони країни. У будь-яких, більш або менш значних філософських концепціях або соціальних утопіях аналізуються питання ролі географічного фактора в житті суспільства, оптимальних форм поселення (наприклад, концепції "назад до природи", "оптимального міста"), середовища проживання людини. Сучасна філософська думка тлумачить простір, з одного боку, як певну загальну форму світу, людського світу, а з другого - як форму буття людей, людського самовизначення.

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"