Мета роботи - проаналізувати стійкість дерево-чагарникової рослинності, що використовується для створення полезахисних лісосмуг, до атмосферних забруднень на основі проведених науковцями експериментальних робіт. Дослідження виконувалися через опрацювання матеріалів, поданих у працях відомих вчених, щодо стійкості дерево-чагарникової рослинності до атмосферних забруднень пилом та газами. Узагальнено отримані результати, оцінено ймовірність вирощування газо- й пилостійких дерев в умовах змін клімату щодо їх посухостійкості та рекомендовані найстійкіші види дерев і чагарників. Визначено види рослин, які можуть бути біоіндикаторами атмосферних забруднень. Вивчені Приседським Ю. Г. (2014) види рослин щодо стійкості до атмосферних забруднювачів сполуками сірки, азоту та фтору були розділені на чотири групи: толерантні (стійкі), середньопошкоджувані, нестійкі та зі змінною стійкістю. До групи стійких видів належать гледичія колюча, дуб звичайний, жимолость татарська та карагана деревоподібна. Ці види можна використовувати для створення полезахисних лісосмуг. Водночас надійними біоіндикаторами наявності забруднення в повітрі оксидів сірки, азоту і фтору будуть нестійкі до них види рослин - горобина звичайна й тополя Боллє. Класифікація дерев і чагарників щодо їх стійкості до атмосферних задимлень поділяє рослини на три групи: стійкі, відносно стійкі, нестійкі, з виділенням основних і другорядних деревних порід для лісосмуг, а також чагарників. Найбільш стійкими до атмосферних задимлень є акація біла, в'яз, верба біла, груша лісова, тополі, ліщина, ялівець, яблуня лісова. Вони можуть бути основними компонентами полезахисних лісосмуг у зоні атмосферного задимлення. Нестійкі види - дуб червоний, сосна звичайна, каштан кінський, калина звичайна - є біоіндикаторами атмосферних задимлень. Також є класифікація деревних порід за пилозатриманням М. І. Калініна (1991). За нею найбільше пилу 1 м<^>2 листя затримує шовковиця біла - 8,1 г, верба плакуча - 8,1 г, гледичія триколючкова - 5,1 г, в'яз перистогіллястий - 4,1 г та клен польовий - 3,6 г. Найбільше пилу поглинає одне дерево за вегетаційний період у верби плакучої - 37,9 кг, тополі канадської - 34,1 кг, шовковиці білої - 31,3 кг, ясена - 27,1 - 29,6 кг, клена гостролистого - 29,2 кг та айланта високого - 24,2 кг. Найвищу середню відносну газопилову стійкість, за даними Вергелеса (2000), мають тополі - 180 балів, ясен звичайний - 170, гіркокаштан кінський і липа серцелиста - по 100 балів.

 Наукова періодика України 

---

Додаткова інформація про автора(ів) публікації:
(cписок формується автоматично, до списку можуть бути включені персоналії з подібними іменами або однофамільці)

• Ткачук Олександр Петрович (сільськогосподарські науки)
• Ткачук Олена Петрівна (філологічні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"