Мета роботи - у процесі зіставлення новочасної ідентичності, представленій в концепції Ч. Тейлора, та ідентичностей доби Постмодерну або "liquid modernity" (З. Бауман) передбачається показати сильні й слабкі сторони його позиції щодо збереження чи подовження ідентичностей доби Модерну в наш час. Визначити специфіку "liquid modernity" у порівнянні з добою Нового часу. Теоретичний базис.Зважаючи на актуальність у сучасно му світі теми пошуку людиною автентичного існування, автор аналізує концепцію Тейлора, який вважає, що в період Нового часу зародився моральний ідеал автентичної ідентичності. Цей ідеал, на відміну від уявлень щодо нього у попередні часи, не заданий ззовні, а формується чи створюється самою людиною. До того ж, він є настільки потужним і продуктивним, що за нього потрібно боротися й в наш час. На його думку, оскільки буття сучасних людей зазнає негативних деформацій, пов'язаних із орієнтацією на споживацький індивідуалізм, інструментальний тип мислення та втратою ними політичної свободи, то єдиним виходом може бути звернення до ідеалу автентичності новочасної доби. Утім, наголошується, що сучасні дослідження доби Другої модерніті (У. Бек), або liquid modernity (Z. Bauman) свідчать про досить радикальну зміну соціальної реальності, яка, відповідно, потребує нових типів ідентичності. Наукова новизна. Відстоюється теза, що ідентичність, сформована в добу Нового часу, мала ознаки автентичності лише тому, що соціально-економічний устрій того часу формував людину як самодіяльну істоту, що сама визначає свою долю. Таку людину характеризували наступні ознаки: індивідуалізм, самодостатність, опора на власні сили, звитяга, героїзм тощо. Акцентується увага на тому, що на сьогодні ситуація радикально змінилася, оскільки реальність доби Постмодерну характеризується як раз тим, що замість сталих, чітко визначених форм життя таінституцій маємо справу з мінливими, плинними, "рідинними" (Бауман) інституціями і формами поведінки людей. Різноманітність, невизначеність і плюралізм є ознаками цієї доби, на які так чи інакше треба зважати. А тому, хоча аргументи Тейлора щодо відстоювання новочасної ідентичності є логічно невразливими, але мають ту ваду, що не враховують незворотність змін, які відбулися в сучасній реальності. Відтак ідеал автентичності, сформований в добу Нового часу, не може бути адекватним в часи плюралізму і розбудови інших вимірів ідентичності. Висновки: тлумачення Тейлором новочасної автентичності спиралосяна уявлення про людину як таку, що постійно конструює себе, яка зорієнтована на майбутнє, яке ми можемо собі уявити, запланувати і докласти певних зусиль для його досягнення. Ця позиція Тейлора піддається критиці й обгрунтовується точка зору, що в процесі історичного розвитку може змінюватися як моральний ідеал, так і його складові. Це стає зрозумілим, якщо взяти до уваги той розрив, який проявився в зсуві ціннісних орієнтацій при переході від доби Модерну до Постмодерну. Сьогодні маємо процес зміни тих базових умов, які визначали ідентичність людини модерної доби, і формування нових "базових умов", котрі пропонуються як такі, що потребують перевизначення ідентичності в постіндустріальному мережевому суспільстві.

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"