Подано розгляд змісту материнства та водної стихії як архаїчного символу джерела життя в культурі давніх народів індоєвропейського регіону. Зазначено, що сприйняття природи крізь призму материнства зумовлене обставинами розвитку самої людини та людства загалом. З'ясовано, що навколишнє середовище визначало умови формування первісного світогляду, суспільної організації людей та екологічної свідомості як складової загальнолюдської культури, що постають джерелом зародження поглядів стосовно побудови світу, зокрема міфологічних. Наголошено, що уявлення про зв'язок материнства та водної стихії можна трактувати як культурний феномен давніх суспільств. Акцентовано, що у такому значенні ця проблематика ще не ставала предметом наукового пошуку.

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"