Розглянуто питання методології пізнання правових явищ і правової культури, проаналізовано сучасний стан наукової розробки проблематики правової культури та позначено проблемні питання у формуванні її поняття; з'ясовано концептуальні підходи до розуміння категорій "культура" і "право" як вихідних щодо поняття "правова культура", визначено на цій основі методологічну парадигму вказаного феномена, а також запропоновано авторську дефініцію її поняття. Досліджено змістовні складові (суб'єктну та об'єктну) правової культури, визначено методологічні підходи до їх пізнання та з'ясовано поняття правової суб'єктності та правових цінностей як названих складових. Сформульовано поняття "суб'єкт правової культури" та "правові цінності". Розкрито роль правової свідомості як фактора розвитку правової культури та здійснено трактування поняття "правокультурність". Розглянуто методологію дослідження видової багатоманітності правової культури та на основі аналізу класифікацій правової культури запропоновано її видовий поділ на цивілізаційну, національну (державно-національну) та інституційну (модусно-інституційну, групову), а також сформульовано поняття "національна правова культура". Зосереджено увагу на розвитку правової культури України у зв'язку з розвитком її державності та правової системи в контексті співвідношення понять "розвиток" і "формування" національної правової культури. Виділено етапи розвитку національної правової культури України та виявлено негативні фактори впливу на нього. Відзначено роль правової ідеології та правової доктрини на формування національної правової культури.

• Макаренко Лариса Олександрівна (юридичні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"