Проаналізовано кризи політичного розвитку як складові кризового синдрому модернізації. Зазначено, що неоінституційний підхід, який лежить в основі пропонованого дослідження, надав можливість проаналізувати розвиток України за роки незалежності крізь призму кризових явищ, які мають системний і перманентний характер і у своєму поєднанні, конвергенції та взаємопроникненні уповільнюють, а часом і унеможливлюють процеси демократизації. Обгрунтовано, що кризи політичного розвитку, серед яких проаналізовано кризу ідентичності, кризу легітимності, кризу проникнення, кризу розподілу та кризу участі у своїй взаємодії, а також внаслідок вкрай суперечливих зовнішніх впливів через специфічне геополітичне середовище (між двома крупними центрами сили, що також проаналізовано в монографії), фактично призвело до тих випробувань, які нині проходить Українська держава.

• Зеленько Галина Іванівна (1971–) (політичні науки)
• Кияниця Леонід Леонідович (1988–) (політичні науки)
• Брехаря Світлана Григорівна (1977–) (політичні науки)
• Кононенко Наталія Вікторівна (1971–) (політичні науки)
• Кононенко Наталія Вячеславівна (педагогічні науки)
• Ляшенко Тетяна Михайлівна (1969–) (політичні науки)
• Балабан Ростислав Валерійович (1972–) (політичні науки)
• Кондратенко Олег Юрійович (1979–) (історичні науки)
• Кондратенко Олександр Юрійович (технічні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"