Для п'яти широтних поясів північної півкулі Сатурна визначено висотні залежності об'ємного коефіцієнта розсіяння аерозолю і побудовано ймовірну вертикальну структуру аерозольної складової у діапазоні атмосферного тиску 0,06 - 10 бар. Для цієї мети використано результати аналізу даних спектрофотометричних вимірювань у 2015 р. широтних поясів 17N, 33N, 49N, 66N і 80N планети-гіганта у смугах поглинання метану на 727 нм і 619 нм з нашої попередньої роботи. У дослідженому діапазоні висотних рівнів атмосфери Сатурна виявлено повсюдну наявність аерозолів, без ознак значних чисто газових прошарків. Найбільші значення об'ємного коефіцієнта розсіяння аерозолю <$E 2~cdot~10 sup -6~roman см sup -1> отримано для середньоширотного поясу 49 N, а найменші - 10<^>-8 см<^>-1 - для приполярного поясу 80N. У дослідженому висотному діапазоні атмосфери виявлено чотири ділянки аерозольних згущень, у межах яких об'ємний коефіцієнт розсіяння аерозолю досягає максимальних значень. Наявність часток найпотужнішого в атмосфері Сатурна аерозольного шару виявлено на висотному рівні з тиском 0,06 бар. Із зануренням у глибину атмосфери об'ємний коефіцієнт розсіювання аерозолю збільшується до максимальних значень. Тут у всіх досліджених широтних поясах, крім 80N, формуються два найвищі згущення, у яких максимуми об'ємного коефіцієнта розсіяння атмосферного аерозолю розміщені біля висотних рівнів зі значеннями тиску 0,26 бар і 0,45 бар. Ці згущення розділені по висоті прошарком менш щільного аерозолю. При подальшому зануренні в атмосферу у діапазоні тиску 0,45 - 2 бар об'ємний коефіцієнт розсіяння аерозолю значно зменшується. На цій висотній ділянці атмосфери в усіх широтних поясах, крім 80N, виявлено третє за порядком згущення аерозолю, де максимуми об'ємного коефіцієнта розсіяння аерозолю розміщені біля рівня з тиском 1 бар. Ще глибше, в діапазоні атмосферного тиску 2 - 6 бар, виявлено четверте за порядком, значно розтягнуте по висоті аерозольне згущення. Воно складається з верхньої та нижньої частин, в яких максимуми об'ємного коефіцієнта розсіяння аерозолю розташовуються довкола рівнів з тиском 2,7 бар й 4,4 бар відповідно. При обчисленнях використано модельні параметри аерозольних часток: ефективний радіус 1,4 мкм і дисперсія 0,07 для функції модифікованого гамма-розподілу часток по розмірах та дійсна частина комплексного показника заломлення 1,44. Ці модельні характеристики аерозолів ймовірно є близькими до усереднених значень параметрів реальних часток у дослідженій висотній частині атмосфери Сатурна в широтному поясі 66N, а також для діапазону тиску 0,06 - 1,5 бар атмосфери у поясі 33N. Водночас виявлено ознаки ймовірних значних відмінностей модельних та реальних параметрів аерозольних часток на усіх досліджених висотних рівнях атмосфери у широтних поясах 17N і 49N.

• Овсак Олександр Степанович (фізико-математичні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"