Зроблено короткий історичний огляд спостережень сонячних плям із моменту їх відкриття до сьогоднішнього часу. Огляд не є збіркою всієї відомої історичної інформації про дослідження сонячних плям, а висвітлює дослідження п'яти вчених із п'яти різних сторіч, починаючи із шістнадцятого. Висвітлено найбільш довготривалі спостереження сонячних плям. Сонячні плями спостерігалися ще у стародавні часи, про них є свідчення у давніх літописах і хроніках. Активне спостереження плям почалося, ймовірно, Гансом Ліппершеєм на початку XVII ст. Задокументовано, що першим спостерігав сонячні плями за допомогою телескопа Томас Герріот 8 грудня 1610 р. Ймовірно, що майже одночасно із ним у грудні 1610 р. за допомогою телескопа сонячні плями спостерігали Галілео Галілей і Йоганн Фабриціус, незалежно один від одного і від Герріота. Першу публікацію про сонячні плями зробив саме Фабриціус у червні 1611 р. Детальніше ми зупиняємося на спостереженнях Крістофа Шейнера, Христіана Горребу, Генріха Швабе та Гісако Коями. Свої багаторічні спостереження і дослідження сонячних плям з 1611 по 1630 рр. Крістоф Шейнер описав у книзі "Rosa Ursina sive Sol", яка стала взірцем для спостерігачів за Сонцем на довгі роки. Христіан Горребу був першим, хто висловив припущення про регулярність появи сонячних плям. А Генріх Швабе першим у 1843 р. відкрив періодичність (приблизно 10 років) кількості груп плям на Сопці. Рудольф Вольф, проаналізувавши всі доступні йому джерела, у 1852 р. уточнив, що сонячна активність має 11-річну періодичність, увів поняття відносного числа сонячних плям, організував регулярні спостереження і публікацію їх результатів. 40-річні спостереження Гісако Коями допомогли узгодити сучасні підрахунки числа плям із більш ранніми визначеннями. Система Вольфа протрималася до початку XXI ст. У липні 2015 р. було прийнято нову версію відносного числа сонячних плям (Версія 2.0). Розраховано відношення "нових" і "старих" чисел Вольфа, наведено таблицю характеристик 11-річних циклів за Версією 2.0. Зроблено два прогнози максимуму 25-го циклу сонячної активності. У випадку, коли передвісником максимуму є значення відносного числа сонячних плям у мінімумі циклу (коефіцієнт кореляції r = 0,557, P << 0,001), прогнозоване значення максимуму становить 135,5 +- 33,8. У другому випадку, коли передвісником є тривалість попереднього циклу (r = -0,686, P << 0,001), прогнозований максимум становить 179,4 +- 18,2. Обидва прогнози вказують на те, що 25-й цикл буде потужнішим від 24-го і слабшим від 23-го циклу.

• Васильєва Ірина Едуардівна (1965–) (фізико-математичні науки)
• Пішкало Микола Іванович (1960–) (фізико-математичні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"