Мета роботи - зроблено спробу дослідити конструктивістський підхід до соціального світу та його імплікації в контексті соціального прогнозування. Теоретичний базис. Із використанням методології природничих наук більшість передбачень і прогнозів не в змозі охопити всю різноманітність і мінливість майбутнього. Постмодерне тлумачення реальності дало поштовх до розвитку нових підходів до неї. Конструктивістський підхід до соціальної реальності почав конкурувати з есенціалістським підходом, у якому людина "визначена онтологічно". Якщо в рамках есенціалістського підходу індивіди втрачають свою суб'єктність, то в рамках конструктивізму вони постають як ті, хто визначає власний спосіб життя, хто формує та трансформує власне суспільство. Соціальний конструктивізм стверджує, що реальність - це набір ментальних конструктів, що вона, зрештою, є текстом. Радикальний конструктивізм трактує реальність як певну систему значень, підкреслюючи артефактні аспекти цієї реальності. інтерпретація поведінки соціальних акторів грунтується на способах розуміння, прийнятих у цьому суспільстві, і не має онтологічної універсальності. Творці соціального простору також є його творіннями. Наукова новизна. У рамках постмодерного підходу до реальності особливої актуальності набуває прогнозування другого порядку, або прогнозування прогнозування. Спостерігачі-прогнозисти повинні бути залучені до прогнозування як частина єдиного процесу. На цьому етапі творець прогнозів має усвідомити себе частиною великої системи, частиною світу, який він/вона спостерігає (і фактично створює). Ситуація кардинально змінюється: той, хто прогнозує, змушений взяти на себе відповідальність за власні спостереження. Це зрештою призводить до "гуманізації" прогнозування. Оперуючи в сучасному світі, сповненому невизначеності, непередбачуваності й турбулентності, сучасні дослідники майбутнього повинні зважати на потужні соціальні конструкти реальності. Висновки: соціальне прогнозування має бути "вбудоване" в більш широкий контекст, що потребує спільних зусиль філософів, футурологів, істориків, психологів, соціологів, політологів, релігієзнавців, антропологів тощо. Для розробки перспективних сценаріїв майбутнього необхідно дати відповідь на запитання "Чому?", що є завданням філософськи орієнтованого дослідження, оскільки без цієї відповіді ми матимемо справу лише з наслідками, і реалізація негативних сценаріїв буде відтворювати себе в нових соціокультурних та історичних умовах. Розуміння "Чому?" надає можливість перебувати в потоці трансформацій. Дослідження глибинних психічних процесів усіх акторів соціальних змін, багатовимірний вплив на трансформацію соціальних конструктів може поступово розширити відповідь на запитання "Чому?", що спричинить позитивні зміни і, відповідно, дозволить створити плідні проєкти майбутнього та сформувати ефективні стратегії поведінки, які відповідатимуть бажаному рівню розвитку суспільства.

 Наукова періодика України 

---

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"